Мене звуть Олексій Петрович. Мені 50 років. Живу я в Данії. Моя дружина Вікторія пом ерла дуже рано від хвороби. Молодшій доньці Оленці було лише 7 років, старшій Катерині – 9, а сину Данилові майже 12.
Усе лягло на мої плечі. Я повинен був прогодувати свою сім’ю і поставити дітей на ноги. На роботі я заробляв мізерні гроші. Шукав працю, яка буде достойно оплачуватися і не знайшов. Тоді друг порадив мені їхати з ним за кордон. Та як я міг покинути дітей?
Добре, що моя теща підтримала мене. Вона була ще достатньо активною жінкою. См ерть єдиної доньки, моєї дружини, зробила її дуже нещасною. І лише в онуках вона знаходила втіху. Поліна Григорівна була завжди доброю та чуйною жінкою. Вона сказала, що забере дітей до себе і буде виховувати, поки я тим часом зароблятиму гроші за кордоном. Моя мати теж погоджувалася допомагати тещі з онуками. Я вирішив їхати бо був упевнений, що мої діти в надійних руках.
Поїхав я на заробітки. Знайшов хорошу роботу, наполегливо працював. Щомісяця відсилав кошти на дітей. Їздив кожного року до них у відпустку.
Доньки та син повиростали. У кожного є своя сім’я. Минулого року вийшла заміж молодша донька.
Якось мені зателефонувала Катерина. Її голос був роздратований. Вона не поцікавилася моїм життям, а одразу обурено запитала:
– Батьку, чому ти дав Олені такі гроші? Ти ж знаєш, що її чоловік – ігроман. Виманить всі гроші і витратить на казино. І будуть вони знову ні з чим! Ну як ти міг? Чи ти взагалі головою своєю думав, коли таке робив?
Я й. дійсно, дав молодшій доньці велику суму грошей. Вона дуже просила. З чоловіком Павлом вони створили власний бізнес. Олена слізно благала моєї помочі. Їхня справа потребувала нових вкладень, а потрібної суми у них не було. Хіба я міг відмовити рідній дочці? Звичайно, накопив необхідну суму за кілька місяців і відіслав Олені.
Але я подумати не міг, що ці кошти так вплинуть на стосунки з моїми дітьми. Я ж з однаковою любов’ю ставлюся до доньок та сина. Данилові придбав автомобіль. Катерині дав гроші на те, щоб вона зробила ремонт у своєму будинку. Олені оплачував п’ять років університету.
Доки я був на заробітках, я в усьому собі відмовляв. Аби тільки дітям добре було. А ось тобі й на! Я не розумів, чому Катерина не хоче підтримати сестру. Олена обіцяла навіть, що віддасть мені ці кошти, тільки їхній бізнес підніметься. Моя дочка чесна і не залишить мене, якщо мені треба буде.
Та Катерина телефонувала майже щодня. І все з тими самими претензіями. А тоді і висказала:
– Батьку, дай і нам з Данилом по 4 тисячі доларів. Чи ми не твої діти? А ні, то ти нам не батько!
Ось так обірвалися наші родинні зв’язки з дочкою та сином. Вони навіть слухавки не беруть, коли я їм телефоную. А молодшій доньці немає часу на мене, вона вся у бізнесі.
Невже мої діти такі невдячні?
