Весілля це завжди свято. Але моє весілля мені запам’ятається як знищення відносин з тестем та свекрухою. Одразу після того, як ми оголосили з хлопцем що одружуємося, то наші батьки домовилися, що витрати на свято поділять порівну. Але мої батьки всю організацію довірили сватам. Вони молодші й до того ж самі погодилися всім керувати.
Свято пройшло на ура. Гості були задоволені, ми з чоловіком щасливі, а батьки раділи. Після того як ми побралися я переїхала жити до свекра й свекрухи. Вони мали двоповерховий будинок, який згодом мав перейти мені та чоловікові. Він був єдиним сином у родині.
Але через два дні я випадково почула як моя свекруха розмовляла телефон зі соєю подругою. «Уявляєш, вони навіть не зрозуміли, що ми заплатили менше. Можна було б їх обм анути ще на кілька тисяч гривень. Їм головне було, щоб доця чим швидше вискочила заміж…Та й не говори…»
Далі мені більше нічого не потрібно було слухати. Ось значить що насправді вони думають про мене та мою родину. Як так можна було почати відносини з новими родичами. Ввечері я все розповіла чоловікові. Він не став ховатися від батьків й сказав, що знає про їхній обман. Свекруха спочатку намагалася відмовлятися від своїх слів та було марно. Я точно знала що чула. «Так це ж для вас. Хіба ж я заберу ці гроші з собою у могилу» – нарешті зізналася вона. Жах. Вона ще й виправдовувала свій вчинок.
Зараз я навіть не знаю як нам після такого мешкати під одним дахом. Я навіть говорила з чоловіком про те, щоб переїхати на найману квартиру або взяти кредит на власне житло. Між нами більше не може бути жодної довіри. Так й хочеться сховати свій гаманець під подушку, а то раптом свекруха ще вирішить нам щось залишити після себе.
