Ми з Маринкою зустрічаємось давно, ще зі школи. Нас так і звали, наречений і наречена. Закінчивши школу, разом вступили в інститут. Спочатку, коли ми ще не познайомились з усіма студентами, до Маринки залицялись багато хлопців. Але я завжди поруч, тому шанувальники її краси, відсторонились. На останньому курсі інституту запропонував коханій вийти за мене заміж, але вона відмовила. Сказала, що штамп у паспорті, не головне, адже ми разом, ще буде час для такої події.
Роки спливають швидко. З Маринкою працюємо в одній фірмі. Про одруження я більше не веду мови. Таке життя влаштовує кохану. От тільки мені прикро, адже мрію про свій дім, діток. Нещодавно розповів їй про свої плани: одружимось, купимо квартиру в кредит. Наразі молодим сім’ям дають кредити під малий процент, то треба скористатись такими умовами. На мій подив Марину ідея не зацікавила. Навіть скривилася від почутого. Неприємно бачити такі емоції від коханої. Продовжували жити, як і раніше, в найманій квартирі.
Нещодавно зустрів однокласника з нашого села. Зраділи зустрічі, пішли в кафе посидіти, згадати школу, розпитати про однокласників, хто що знає. За розмовами непомітно пройшов вечір. Коли збиралися виходити з кафе, друг запитав, — Як тобі життя в новому будинку? – Я не зрозумів про що він говорить. – Якому будинку?
Мій подив шокував хлопця. Він розповів, що батьки Марини купили будинок для неї ще пів року назад. Мені неприємно слухати новину, адже кохана не говорила мені нічого про будинок. Я йшов додому, і думав, чому вона не сказала мені нічого. Не довіряє, то чому живе зі мною? Ми вже скільки років разом, і тільки сьогодні я дізнаюсь, що мені не довіряє. Причину я знаю, але надіявся, що коли житимемо окремо від її батьків, у нас все буде добре.
Річ у тому, що батьки Марини заможні люди. І наша дружба їм не до вподоби. Вони навіть не приховують свого відношення до мене, але наречена, від неї я такого не чекав. Я хлопець із бідної сім’ї. Тато п’є, а мама тягне на собі все господарство і дітей. Тому по можливості, я посилаю мамі гроші, щоб підтримати фінансово. Звичайно Марина про це знає, я не приховую, що допомагаю. І вона не була проти.
Прийшовши додому, я спитав кохану про будинок. Вона не здивувалася, тільки сказала, що рано чи пізно, я взнаю. Але пояснити, чому сама не сказала, що приховує від мене. Це тому заміж за мене не хоче, що строїть плани вже без мене? Недовіра в сім’ї, то вже не сім’я. Я говорив, говорив, і збирав речі. Побачивши це, Марина почала плакати, і просити, щоб я не йшов від неї. Не можу більше залишатись ні хвилини, адже вона так і не змогла пояснити, чому змовчала про будинок.
Наразі я живу в гуртожитку, оформляю кредит на купівлю квартири, і знаю, що в мене все буде добре. Марина кілька разів пробувала порозмовляти зі мною, але не хочу більше її бачити.
