У мене є молодший на дванадцять років рідний брат. Батьки хотіли мати як мінімум трьох дітей, але якось їм це не вдавалося. Аж коли вони зовсім зневірилися – мама завагітніла братом.
А мені вже було не цікаво бавитися з маленькою дитиною, різниця у віці давала про себе знати. Мене вже не цікавили ігри вдома, я захоплювалася друзями і хлопцями. То ж з братом близькими ми ніколи не були.
А потім завершення навчання в школі і вступ до вишу. А там мені перепала можливість і я виїхала на постійне місце проживання до іншої країни. Так і не здобувши вищу освіту. Хоча їхала я на два місяці за програмою “Work and travel”.
Моєму брату зараз двадцять чотири роки – це дорослий самостійний чоловік, здавалося б. Але ж ні. Він і досі сидить на шиї у наших батьків.
А мої батьки настільки його люблять, що в усьому потурають. Брат ж міг би знайти роботу, або їхати сюди до мене. Так – ні. Його цікавлять лише комп’ютерні ігри.
А мама і тато взагалі з глузду з’їхали. Вони насмілилися мене просити, щоб я вислала грошей на новий ноутбук, призначений спеціально для гри.
Дурдом якийсь. Брат користається тим, що мама і тато його люблять сліпо. Але ж він собі гірше робить, він так і в сорок років буде ховатися за спідницю мами. А як батьків не стане – не дасть собі ради в житті.
