-Любочко, дитинко, виручай! – Ілона Сергіївна влетіла у квартиру своєї нової сусідки з якою була знайома нещодавно.
-Здрастуйте, Ілоно Сергіївно – привіталася дівчина, продовжуючи перемащувати торт кремом. – У вас щось термінове, мені треба закінчити замовлення
-Ще і яке термінове! Сьогодні Олежка з навчання повертається, нарешті дочекалася! – жінка сплеснула руками. – Мені торт потрібен, обов’язково шоколадний з вишнею. Я тобі заплачу скільки треба, тільки вируч мене!
-Чого ж ви раніше не сказали, у мене ж замовлення – дівчина розвела руки, повертаючись на кухні та оцінюючи масштаб майбутньої роботи. – та хіба я можу вам відмовити.
Ілона Сергіївна кинулася обіймати Любу й дякувати за допомогу. Жінка побігла до себе готувати улюблені страви сина, який пів року не був вдома, а Люба, закінчивши з тортом, прийнялася за новий.
Ввечері замовлення сусідки було готове, Люба подзвонила у двері, у квартирі чувся грубий чоловічий голос. «Мабуть, син уже повернувся» – подумала й хотіла було подзвонити ще раз, але двері відчинилися й перед дівчиною постав красивий парубок зі світлим волоссям та блакитними очима.
-Привіт – привітався сусід. – Думаю, це мені – він простягнув руки, щоб взяти торт, а Люба продовжувала розгублено спостерігати за Олегом. – Ти не стій, проходь, сядеш з нами до столу.
Ілона Сергівна зраділа ще одній гості. Усі разом сіли до столу. Олег розповідав про своє студентське життя та веселі пригоди. Мати накладала в тарілку сина чергову страву, наголошуючи, щоб той гарно їв, бо «Он як схуд, страшно дивитися». Люба з посмішкою на обличчі вивчали риси свого сусіда й розуміла, що відчуває до нього симпатію.
Олег почав розпитувати в дівчини про її життя, роботу, навчання. Розповідати було небагато. Жила дівчина лише з бабусею, грошей на навчання не було, тож після школи вона влаштувалася на роботу офіціанткою. Довелося переїжджати в місто. Добре, що батьківська квартира пустувала. Мама з татом живуть за кордоном, але з Любою не родичаються. Якби бабуся не відвоювала квартиру для онучки у них, то й цього б не мала.
Нещодавно вона закінчила кондитерські курси й спробувала пекти торти на замовлення. Людям сподобалося, спрацювала «реклама», тож роботу офіціанткою вона покинула й працює сама на себе. Олег й собі скуштував плоди роботи сусідки й відзначив, що вона дійсно смачно випікає. Мама спостерігала, як двоє молодих людей обмінюються люб’язностями й зрозуміла, що Олег зацікавився Любою. Біда в тому, що вона вже примітила для сина наречену. Оленка, дочка її найкращої подруги, ідеальна кандидатура. Вона закінчила юридичний, працює на фірмі свого тата. Батьки дівчини заможні, зможуть багато чого дати дітям. Та й Олегові потрібна робота, а в конторі Оленчиного батька якраз є місце.
-Ой, леле, яка вже пізня година – зауважила Ілона Сергіївна, натякаючи гості, що їй пора.
Коли двері зачинилися за Любою, мати попередила сина:
-Навіть не думай починати з Любою стосунки. Вона дівчина хороша, але бідна, як церковна миша. Квартира малесенька, ремонт старий, меблі ледве тримаються. Яке життя з нею буде? Ти повинен зустрітися з Оленкою, я тобі про неї розповідала. Там сім’я хороша, а головне – заможна.
Олег мати послухав, з Оленкою зустрівся. Кілька побачень, одна вечеря з батьками дівчини й от він дорогий зять. Батьки Олени купили молодятам будинок, Олега влаштували на роботу помічником тестя. Гроші потекли рікою й здавалося не має на що скаржитися, але чоловік не промах. Від Люби він не відчепився, морочить молодій дівчині голову, годуючи обіцянками, що вони одружаться. Не знає бідолашна, що її коханий Олег уже має дружину й не збирається промінювати заможне життя на кохання.
Ілона Сергіївна про коханку сина не знає, чекає на онуків. Біда в тому, що не зрозуміло, хто першою порадує свекруху – законна дружина сина, чи наївна коханка.
