Кілька днів тому мама зателефонувала й почала зі мною теревенити про життя. Ми з нею часто можемо телефоном проговорити кілька годин. Але цього разу вона почала переводити тему на ремонт, який вони з батьком вирішили робити. Мене це особливо не цікавило, адже я вже чотири роки як від них переїхала на квартиру до чоловіка. Ми цілком задоволені тим, що винаймаємо власне житло. По трохи, з кожної зарплати відкладаємо на власну квартиру. Й моєю помилкою було те, що я розповіла мамі про наші заощадження.
«Ви ж там з Олександром щось відкладали. Ось ми з батьком й вирішили, що ви могли б нам допомогти та оплатити частину ремонту». Заява мами мені геть не подобалася. По перше, який мені з того зиск, що вони зроблять ремонт. Від цього моя мрія про власну квартиру не стане ближчою. А по друге я ще мала сестру, яка до речі й мешкала з батьками. Вона ще навчалася в університеті й не дивлячись на те, що скінчила третій курс навчання досі ніде не працювала й сиділа на шиї у батьків. Я бажаю батькам здоров’я та ще багато років життя. Але колись нам з сестрою таки доведеться ділити квартиру. І як тоді бути з коштами витраченими на ремонт.
Я спробувала все це пояснити моїй мамі. Та про слова про те, як ми ділитимемо квартиру вона почала скандалити. «Ось про що ти думаєш, як будеш ділити нашу квартиру після того, як мене та батька не стане. Не так ми тебе виховували доню», – мама ще довго мене відчитувала та не слухала того, що я їй говорю. Того дня ми так й не змогли домовитися. Коли їй набридло кричати, то вона просто кинула слухавку й більше не відповідала на мої дзвінки.
Ця ситуація мене пригнічувала. Мені було ніяково, що ми з мамою посварилися через гроші. Через кілька днів я пішла до неї, але стало ще гірше. Вона не припиняла мене звинувачувати в корисливості. Навіть не знаю що робити далі. Мій чоловік сказав, що не хоче лізти у наші сімейні чвари, але сказав, що категорично проти того, щоб ми вкладали гроші у ремонт батьківської квартири. Нам потрібно думати про свій дах над головою.
