Поки ми з братом були дітьми, то були дуже дружними. Микола молодший від мене на три роки та я завжди був хорошим старшим братом: ділився з ним, захищав його, часто його бажання ставив вище, ніж свої. Микола вміло цим користувався. Та, у разі виникнення конфліктів, батьки завжди казали, щоб я поступився, адже я старший та повинен бути розумнішим. З часом це стало мене нервувати. Чому я маю постійно поступатися йому? У мене теж є потреби.
Ми виросли, я пішов навчатися до університету, закінчив його та почав працювати на хорошій роботі. Згодом познайомився зі своєю майбутньою дружиною. Ми стали винаймати житло. Варіант проживання з батьками ми навіть не розглядали, адже вирішили, що самі повинні стати на ноги, адже тепер ми сім’я, а отже дорослі люди.
Микола теж одружився, привів свою дружину додому до батьків. Він не пішов нікуди вчитися, працював вантажником разом з батьком. Він влаштував мого брата на роботу відразу після того, як він одружився.
Наші справи з дружиною пішли вгору та ми задумалися над тим, щоб взяти квартиру в іпотеку. Моя дружина Катерина знайшла дуже хороший варіант кредитування на покупку житла для молодих сімей. Ми переїхали у квартиру в новобудові та Микола почав захлинатися своєю заздрістю. Сказав, що теж хоче мати таку квартиру.
На той момент його дружина Тетяна вже знаходилася в декретній відпустці та рівня доходів сім’ї Миколи не вистачило для того, щоб оформити молодіжний кредит на житло. Після того в мій бік полилося ще більше претензій з боку брата. Батьки пожаліли молоду сім’ю та переїхали жити на дачу, залишивши свою квартиру брату.
Я вважаю це несправедливим, адже ми з Катериною доклали багато зусиль для того, щоб отримати житло, а Миколі все дісталося задарма лише тому, що йому було лінь йти навчатися до університету та його дружина завагітніла. Я висловив свої претензії батькам та вони сказали, що Микола потребував їх допомоги та вони повинні були зробити все, щоб їх онук жив в комфорті.
От тільки про себе вони не подумали. Дача, на якій вони оселилися далеко від міста. Батько вже на пенсії, а мама продовжує працювати на заводі по змінах. Автобус, який розвозить працівників, їздить лише в межах міста. Мамі доводиться діставатися до міста та проводити час до роботи або в нас, або в Миколи. Тетяна не дуже радіє таким візитам. Каже, що коли з’явиться дитина, то мама буде турбувати її створюючи шум. Це просто верх нахабності.
Через деякий час мама знайшла роботу в магазині, який знаходився неподалік від їх дачі. А коли настала зима, на дачі стало дуже холодно. Я говорив з Миколою з приводу того, щоб спільними зусиллями ми відремонтували дачу, а він сказав, що у нього немає для цього фінансової можливості. Довелося мені самотужки це робити. Враховуючи, що багато грошей де на оплату іпотеки, утеплення дачі батьків понесло суттєві витрати.
Михайло створив мені з батьками стільки незручностей, а сам живе та ні про що не турбується. Передчуваю, що з появою дитину у нього знову почнуться проблеми, які торкнуться мене.
Невже молодші брати та сестри всі такі?
