Від кохання до ненависті один крок. Я переконалася в цьому на власному досвіді. Коли виходила заміж, була переконана, що це на все життя. Гріша здавався мені ідеальним чоловіком, а як гарно він умів говорити й будувати плани на майбутнє. Проблема в тому, що це єдине, що він вмів робити – кидати слова на вітер.
Після весілля я поспішила завагітніти, тому коли Григорій проявив свій справжній характер, мені нічого не залишилося, як терпіти. Чомусь було соромно розповісти про свої проблеми рідним, вважала, що мене не зрозуміють. Тим більше батьки так багато грошей вклали у весілля, а я через чотири місяці побіжу розлучатися.
Я вирішила мовчати. Знала, що Гріша мені зраджує й мовчала. Слухала його образи й брудні слівця й мовчала. Після народження дочки самотужки з усім справлялася й мовчала. Та коли дочка підросла й вимушена була дивитися на те, як її батько ображає матір – у мене прорізався голос. Я не дозволю своїй дитині жити в такій нездоровій атмосфері. Тому подала на розлучення й розповіла рідним та друзям правду.
Розлучення у нас було скандальне. Гріша був не в собі від злості, він не очікував, що я наважуся. Перебив увесь посуд, порізав мої речі, зіпсував побутову техніку, яку я купувала власним коштом. Мені було байдуже. Лиш би швидше все це жахіття закінчилося. Після продажу квартири суд зобов’язав нас поділити гроші навпіл й кожен міг бути вільним.
З донькою ми переїхали жити в інше місто, якомога далі від подій минулого. Квартира була невеличка й старенька. Потребувала капітального ремонту. У мене залишилося кілька тисяч, але цих грошей би не вистачило на ремонтників. Довелося все робити самій. Я закупила матеріали, дочку віднесла до сусідки, а коли повернулася на мене чекав сюрприз.
Приїхали батьки, друзі, колеги з колишньої роботи, з якими я підтримувала зв’язок. Кожен щось привіз із собою. Посуд, постільну білизну, рушники, фарбу, подушки, ковдри. Були навіть кадри, які примудрилися, притягнути деякі меблі.
–Гуртом добре тата бити! – весело сказав батько й почав керувати ремонтними роботами.
За вихідні ми перетворили це стареньке пошарпане приміщення в справжню казку. Ніхто б не здогадався, що зробили ми все за два дні. Все завдяки моїм відданим та коханим людям поруч. Розлучатися так не хотілося, але ми домовилися, що вони навідуватимуть нас з донечкою кожних вихідних та й ми приїжджатимемо в гості.
Життя починається знову. У моєму випадку з нового міста, нових людей та відремонтованої квартири. Я вірю, що все буде добре й попереду на нас чекає тільки щастя.
