Часто в житті зустрічаються і закохуються люди, які виросли абсолютно в різних сім’ях, які мають різні статки й способи життя. Але кохання перевертає все з ніг на голову й на те вже доводиться не зважати.
Я проста сільська жінка, не мала вищої освіти, а тому доводилося важко працювати. Після школи здобула професію швачки, почала працювати. Згодом вийшла заміж, чоловік був водієм. Жили не погано, народився син. Але потім сталося найгірше: Бог забрав мого чоловіка. Я залишилася одна на руках з маленьким синочком, якого потрібно було ставити на ноги. Працювала в цеху, брала замовлення додому, намагалася заробити більше грошей на життя й освіту сина. Він закінчив університет, але працювати в селі не було де, тому поїхав заробляти копійку за кордон. Згодом познайомився з дівчиною і вирішив одружуватися.
Аліна була із заможної інтелігентної сім’ї, тато – сільський голова, мама – головний бухгалтер на підприємстві. Кошти у них були, це можна було бачити й по тому, який вигляд мав їх двоповерховий дім, автомобілі на подвір’ї. Тому я розуміла, що вони захочуть пишне весілля, а для цього потрібно мати достатньо коштів, яких я не мала. З тих, що заробляв син, я не мала намір брати. Тому позичила в брата та близької подруги, обіцявши віддати, коли буду мати можливість.
Весілля призначили на жовтень, тому ще був час підготуватися й заощадити частину грошей на обручки й декорації, які хотіла моя майбутня невістка. Я всяко намагалася радитися й консультуватися зі свахою у всіх весільних питаннях, але розуміла, що моя думка не мала особливого значення. Вибір завжди робив той, хто платив гроші. Я не ображалася на це, єдине про що я мріяла, аби діти були щасливими.
Настав час весілля, найщасливіший день мого сина. Я зробила гарну зачіску й одягла гарну сукню, щоб не виглядати бідною. На щастя, я ще могла мати гарний вигляд у свої сорок два. Свати метушилися між гостями, щоб усім догодити. Я ж поводила себе скромно, та й з нашого боку запрошені були лише близькі родичі – чоловік тридцять. Звичайно, кожен сам оплачував застілля своїх гостей, але свати поводили себе частково зверхньо.
Я розуміла, що мій син буде щасливим і водночас нещасним в такій родині. Адже Аліна звикла до достатку й красивого життя. Батьки її подарували квартиру в столиці. А я лише деякі меблі й техніку, аби могли обставити свій дім. Сподіваюся, вони будуть щасливими разом. А хто має більше грошей не показує доброту й щирість людей. Я щаслива за сина й бажаю їм щасливого життя.
