Мої батьки багато працювали заради того, щоб придбати для нас з сестрою квартиру. Вони завжди повторювали, що ця квартира наша з сестрою, але коли прийшов час ділити між нами квартиру, то виявилось, що не все так просто.
З самого дитинства ми з сестрою були на вихованні бабусі і дідуся. Мама з татом ж завжди були на заробітках за кордоном. Вони забезпечували нас, а також відкладали на квартиру. Вони все повторювали, що це все заради нас з сестрою.
Коли батьки нарешті повернулись та придбали чотирикімнатну квартиру, мені вже було п’ятнадцять, а сестрі тринадцять. Коли ж зробили ремонт, нам виповнилось шістнадцять і чотирнадцять відповідно.
– Ну що ж, дівчата, це ваша квартира, тож і кімнати обирайте собі самостійно.
Я обрала собі простору кімнату, в якій вікна виходили так, що сонячне проміння красиво осяювало кімнату як зранку, так і ввечері.
Сестра ж обрала собі кімнату з великою лоджією, сказавши, що зробить собі там зону для відпочинку. В цілому ми були задоволені своїм вибором. Батьки ж обрали собі найменшу кімнату, хоча вона теж була великою, в порівнянні з бабусиною квартирою.
Ми поселились та стали собі мирно жити. Коли ж ми з сестрою вже поступали до університету, то продовжили жити в цій квартирі. А чому ні? Тим більше, що житло наше.
Час йшов, ми росли а вже навіть знайшли собі роботу. Я вирішила приділити себе кар’єрі, тим більше що обрала творчу спеціальність. Тому працювала як в офісі, так і брала роботу на дому. Думала викупити всаестри її частину та жити в квартирі одна, ну або з батьками.
Але згодом сестра запропонувала мені такий варіант: продати цю квартиру та купити собі кожна по квартирі. Так буде зручніше для всіх. А батьки могли переїхати до квартири бабусі з дідусем, адже ті вже відійшли в кращий світ і квартира просто пустувала. Зробили б з сестрою хороший ремонт, техніку б нову купили. Проте батьки, почувши таку нашу ідею, вирішили, що ми їх дуже сильно образили. Бачте, вони не для того все життя працювали, щоб тіснитись в маленькій квартирі своїх батьків.
Ми запропонували їм тоді продати і ту квартиру, в за виручені гроші придбати кращу і більше. Ми б з сестрою постарались та доклали. Але батьки продовжують на нас ображатись.
От так ми і в дитинстві без батьків були, а тепер на не маємо права розпоряджатись квартирою, яка по праву наша. Хоча я думаю, що вони просто використовували цю фразу “це все заради вас”, просто щоб не бути з нами. Адже з дітьми важко, а вони закордоном хоч і важко працювали, але все ж не займались нами й приділяли час лише одне одному.
