Без сина додому не повертайся! – гукнула мені в слід свекруха, коли я їхала народжувати.
Свекруха з свекром хотіли мати виключно внука. Дівчаток вони відмовлялися визнавати. З старшими двома доньками вони навіть не проводили часу.
А як діти до них прибігали і тулилися – ті відповідали, що вони їм не родичі.
Батьки мого чоловіка дуже хотіли мати онука, спадкоємця, який би був продовжувачем їхнього роду.
Але от що я не могла народити їм хлопчика, що й дві інші невістки. У нас одні дівчатка.
Так у батьків мого чоловіка було уже сім онучок – дівчаток від їхніх трьох синів.
Хоча, що моєму чоловіку, що його братам було байдуже чи у них дочки, чи сини. Це їхні діти від коханих дружин. Основне, щоб вони були здоровенькі.
До пологового будинку за третьою дочкою я їхала у сльозах. Адже лише ми жили не окремо від батьків чоловіка. Я хвилювалася, що по поверненню – вони мене на поріг дому не впустять.
Пологи у мене пройшли швидко. Я народила донечку. От лише живіт у мене був дуже великий, а лікар сказав, що вага дочки – неповних два кілограми і не міг збагнути чому. А через хвилин десять я відчула щось дивне, наче знову народжую.
Так, я народила іще одну дитину. Хлопчика. Якого ніхто на ультразвукових дослідженнях і не помітив. Був звичайно момент на одному з УЗД, лікар сказала, що на її думку вона чує два дитячі серцебиття, але інших ознак другої дитини виявити тоді не вийшло
Я була виснажена і щаслива.
Мене не виставлять з дому з дочками, бо я народила ще й сина.
Чоловік був шокований. Тепер він батько чотирьох дітей.
А от свекор і свекруха не знали куди їм подітися від щастя. Вони раділи так, наче були дітьми.
Вдома нас зустріли з таким теплом, що я й не очікувала, що таке можливо.
Це таке полегшення, коли тебе вже не змушують народжувати хлопчиків. І ти автоматично стала улюбленою невісткою.
Наш син став для нас справжнім подарунком долі і величезною несподіванкою.
А бабуся і дід від його колиски не відходять. Та це й на краще. Адже я маю помічників і можу більше уваги приділяти дівчаткам.
