У нього не було вибору
На другому курсі інституту Денис закохався в симпатичну білявку Соломію, яка вчилася в паралельній групі. Її постійний ніжний румянець на щоках і теплий погляд великих сірих очей турбували його. На одній із студентських вечірок вони нарешті ближче познайомились він запросив її на танець.
Як гарно ти танцюєш, зробив він комплімент Соломії, а та сміялася на всю залу.
А що, хіба важко? Рухайся швидше, і все, усміхаючись, говорила вона, танцюючи з задоволенням.
Вона чекала дитини.
З того вечора вони почали зустрічатися. Їхній пристрасний роман завершився весіллям. Жили вони в гуртожитку, обидва були студентами, але якось вправлялися їм виділили спільну кімнату. Незабаром у цій кімнаті зявилася дитяча ліжечка. Соломія чекала дитину.
Ден, як ми з тобою вчитимемося, коли зявиться наш син? Одна кімнатка Може, мені взяти академвідпустку? Шкода, тоді ти закінчиш інститут раніше мене.
Сонечко, нащо заздалегідь переживати? Ось народиться син, тоді й вирішимо. Ми ж не перші й не останні в такій ситуації. Інші студенти якось живуть і виховують дітей. Віталік із моєї групи взагалі двійнят виховує і не кидає навчання, казав чоловік.
Настав час, і Соломія народила чудового хлопчика Ярика. Денис із нею не могли натішитися у їхній родині зявився новий маленький чоловічок. Звісно, спочатку було дуже важко, але їм пощастило. То Ярик виявився розумним малюком, то просто народився спокійним, але не турбував молодих батьків давав їм висипатися, був сама врівноваженість.
Вони чергувалися на заняттях, готувалися до іспитів. Соломія якось обійшлася без академвідпустки. Правда, коли син хворів, її мати приїжджала із сусіднього села й допомагала сиділа з онуком, давала ліки.
Соломійко, може, забереш Ярика до нас у село? пропонувала мати, але вони відмовлялися.
Ні, мамо, якось викрутимося. Якщо що, знову покличемо тебе.
Так і закінчили інститут Денис із Соломією, і здавалося, труднощі родинного життя мали б їх зміцнити, але не тут-то було. Соломії бабуся залишила в спадок квартиру, вони вже працювали й жили там. Ярик ходив у дитячий садок.
Коли почалися розлади в їхній сімї, Денис навіть не міг зрозуміти причини. Соломія змінилася, стала холодною. Вони вже не розуміли одне одного. Денис роздумував:
Тепер уже важко зрозуміти, чи ми дійсно любили одне одного тоді, коли одружилися в молодості, чи прийняли симпатію за кохання. А може, просто намагаємося зберегти сімю заради сина. Мені дуже хочеться її зберегти, хоч би заради Ярика. Ми дійшли до такого стану, що нас із дружиною повязує лише любов до сина й відповідальність за нього.
Що думала Соломія, він не знав. Вона просто закохалася в іншого, причому настільки, що була готова кинути чоловіка. Але піти з сином їй було нікуди адже це її квартира. У її Олега не було свого житла. Одного разу дружина заявила:
Ден, ми маємо розлучитися. У мене інший чоловік, я його кохаю. А до тебе ставлюся лише як до батька Ярика. Так далі не може бути.
Але я не готовий до таких змін у своєму житті, відповів він. А як же Ярик? Ти про нього подумала? Ця новина приголомшила його.
Я постійно тільки про нього й думаю, і мені здається, так буде краще.
Як краще? Щоб сина виховував чужий чоловік, а не я, його рідний батько? Про що ти, Соломіє? обурився Денис.
Наш син підростає й незабаром усе розумітиме. Скільки ще можна прикидатися звичайною сімєю? спокійно проговорила дружина.
Але у нас звичайна сімя! Ми обоє однаково любимо сина, заперечив він.
Любимо сина! Але ми не любимо одне одного, а це вже ненормально, із жалем сказала Соломія.
Денис розумів, що дружина має рацію розумом розумів, але серцем ні. Він знав, що після розлучення вона хоче залишити сина собі. А для нього це було нестерпно. Він так любив Ярика. Хоч і розумів, що Соломія чудова мати. Денис не давав згоди на розлучення:
Я не хочу, щоб у Ярика зявився новий тато.
Ден, та який же він новий? Ти ж не перестанеш бути його батьком це назавжди. Ти розлучишся зі мною, а не з сином. З дітьми не розлучаються, переконувала дружина.
Денис спалахнув:
Звісно, з дітьми не розлучаються, тут ти права. Але я більше не зможу читати синові казки на ніч, не зможу збирати з ним пазли, не зможу перевіряти його домашні завдання, коли він піде до школи. Що це за батько на відстані? Якщо ти вирішила влаштувати своє нове життя, то знай сина я тобі не віддам! нервово сказав він і вибіг із квартири, щоб пройтися й заспокоїтися.
Він ішов вулицею, намагаючись зібрати думки й заспокоїтися, безперервно роз
