Жодної магії
Новий рік підкрадався з неймовірною швидкістю, мов поїзд на повному ходу.
Вікторія від цієї круговерті аж задихалася. Здавалося, стоїть собі на пероні, а квитка так і немає, отже нічого не вийде, не буде щастя та й новорічного настрою навряд чи дочекається.
І навіщо ж вона кликала гостей? Кому цікаво святкувати із невдахою?
***
31 грудня розпочалося справжньою катастрофою: пральна машина, що служила їй вірою і правдою майже десять років, вирішила піти на спочинок і влаштувала у ванній цілу повінь.
Дістати сантехніка у переддень Нового року ще те випробування! Промучившись добряче, Вікторія його таки знайшла аж тоді, здавалось, відлягло від серця: може, біди цього дня завершилися?
Але
Опівдні її рудий кіт Семен, справжній гурман, тихцем зїв усю ковбасу, заготовлену для олівє. Господині лишив жалюгідний зелений горошок та мариновані огірки.
Та на цьому бешкетник не зупинився. Раптом йому заманулося уполювати синичку, що необачно сіда на відчинену кватирку
Величезний фікус впав з підвіконня, збив ялинку, і тієї ж миті згасла улюблена стара гірлянда, яку Вікторія берегла з юних років.
Уламки вазону і дитячих ялинкових прикрас переплелися із землею
Вікторія ледве не плакала, прибираючи все це лихо.
Потім розбився графин, підгоріла курка. Нарешті остання крапля: коли гості вже от-от підходили, Вікторія жахнулася вона забула про торт! Перенервована, дзвонить сестрі.
Олеся, це катастрофа! У мене жодного торта!
Тихо! луною відгукнувся бадьорий голос я біля підїзду. Виходь! Зараз щось купимо.
Ти де?
Кажу ж: чекаю внизу.
Спустилася Вікторія і бачить: біля машини Олесі стоїть її найкраща подруга Марічка з гігантським пакетом, а тітка Ганна з великою мискою холодцю.
Для чого тобі цілий тазик холодцю? ахнула Вікторія.
На всяк випадок! урочисто відповіла тітка, що обожнювала давати непрошені поради, знаю я ваші сучасні страви! А попереду ніч довга! Олівє ж є?
Вікторія зніяковіло знизала плечима
Поки дівчата пішли по торт, Марічка почала вішати серпантин, у якому Семен негайно заплутався і став дуже схожим на химеру з іншого світу.
Рятувати кота взявся чоловік Олесі Іван, який щойно повернувся з роботи.
Семен слухняно крутився, поки не побачив Вікторію. Побачивши господиню, так щиро кинувся їй назустріч, що й слід кривавий на Івановій руці залишив.
Пораненому надали допомогу, а сам Іван підбадьорився і заходився допомагати на кухні.
Щоправда, допомога обмежувалася роздумами про те, що «салат це стан душі, а не просто складники», цього Каті й Вікторії вистачило з головою.
Вікуся, а що це за коробка? скрикнула з кімнати Марічка. «Щасливого Нового року» написано. Ой, збоку ще примітка: «Відкрити вночі. Баба Варка».
Вікторія заметушилася:
Ой, забула зовсім! Олеся, це ж від бабусі! Вона перед від’їздом просила відкрити у Новий рік, десь о другій ночі. Казала: сюрприз всім буде!
А що там таке? цікаво розглядала коробку Олеся. Може, глянемо зараз?
Вікторія похитала головою:
Ти що! Вона ж перевірить! А ще там замок з секретом тільки все зіпсуємо! Давайте так, як бабуся казала. Потерпи.
Заінтригувалися всі, навіть тітка Ганна сіла ближче, потайки поглядаючи на ту коробку.
***
Вечір ішов слухали звернення Президента, пили шампанське «Київське», їли олівє (ще й «котячий»!), сперечалися, сміялися
Уже друга? перепитала Вікторія. Отже, саме час, вона підняла коробку: сюрприз від баби Варки!
Відкривати доручили єдиному чоловікові.
Іван обережно покрутив замочок і зняв кришку.
А всередині замість грошей чи світлин десятки маленьких записочок, скручених і перевязаних різнокольоровими стрічками. Біля кожної наклеєне імя.
І що це таке? розгублено запитав Іван.
Вікторія розгорнула першу з написом «Вікторія» і прочитала уголос:
Вікуся, моя рідненька онучко. Якщо знову щось пішло не так пралка зламалась, а кіт зїв салат не журись! Памятай: будь-яка біда це лише привід замовити піцу й подивитись улюблений серіал. А торт купиш і вранці. Головне щоб були поруч ті, хто поможе її зїсти. Люблю до Місяця й назад. Твоя баба Варка.
У кімнаті запала мертва тиша, а потім усе розірвав щирий сміх.
Вікторія сміялася до сліз.
Звідки звідки вона всі ці дрібниці знала?
Та це ж справжня магія, прошепотіла тітка Ганна.
Мені! Давай мою! нетерпляче тягне руку Олеся.
Вона відкрила свою записочку:
Олесю, дорога. Не сперечайся зі своїм Іваном через дурниці. Краще обійми його. Він у тебе золотий, хоч і любить філософствувати. А як знов почне гонор, скоренько поцілуй найкращі ліки від чоловічої логіки. Цілую вас обох!
Іван аж почервонів, і тут-таки, під оплески, поцілував Олесю.
Марічка, розгортаючи свою, хихотіла:
Марічко, красуне. Справжню любов шукай не в клубах, а в бібліотеках та продуктових біля дому. Там такі ж прості, світлі люди, як і ти. Просто вони не носять тісних модних штанів. І ще забудь про фіолетове волосся! Тобі личить твій натуральний колір!
Як вона про волосся дізналася?! ахнула Марічка. Я ж лише два дні тому змінила колір?
Нарешті свою записку отримала тітка Ганна. Відкривала її обережно, як секретний код.
Ганнусю, люба. Ти у нас наймудріша, завжди все перша знаєш. Та памятай: доброта і розумні поради це чудово, але інколи краще нічого не казати й зїсти шматочок торта. Обіймаю тебе, ріднесенька.
Тітка Ганна почервоніла й мовчки взяла собі торта. Вперше за стільки років вона того вечора не дала жодної поради.
Сміх і веселощі тривали до світанку.
Дівчата зателефонували бабусі Варці у Львів по відеозвязку, й вона, сидячи у своєму кріслі та усміхаючись, промовила: «Душеньки мої! Як же я рада, що сюрприз вийшов! І ніякої магії я просто дуже вас люблю і добре знаю!»
Вранці, прибираючи залишки свята, Вікторія склала всі записки в красиву баночку й поставила на полицю. Це були не просто побажання. Це був рецепт щастя від її бабусі: не бійся невдач, смійся з неприємностей, цінуй тих, хто поряд, і їж все, що смакує, але не переїдай. І найкращий подарунок завжди знати, що десь є людина, яка тебе любить і розуміє. Назавжди.
