**Безвихідна роль**
Соломія вперше задумалася про розлучення через піврок після весілля. Але тест показав дві слідки, і ця думка розчинилася серед ранкового токсикозу.
Вперше вона пізнала Ярослава у барі, куди її затягли колишні одногрупниці з хореографічного коледжу — «ну хоч раз розважитися». Впевнений у собі чоловік із дорогими годинниками сидів біля стійки, перегортаючи документи, і здався їй людиною з іншого світу.
— Ти занадто гарна, щоб сумувати, — сказав він, коли вона лишилася сама за столиком — подруги побігли підправити макіяж.
Він ще щось говорив, але Соломія вже не пам’ятає що. Лише його голос, наче теплий коньяк — густий, з окремими нотками вервелкового бархвату.
Ярослав був старший за неї на вісім років, мав частку в родинному бізнесі з продажу побутової хімії. Вона привернула його увагу тим, що виглядала тут абсолютно чужою, ніби вперше потрапила в таке місце.
Тонка, красива, і, як він зрозумів під час розмови, непримхлива. Виросла в бідній родині, все дитинство працювала на мрію про балет, потім отримала травму й перекваліфікувалася на фітнес-тренерку.
Одним словом — молода, бідна, наївна. Ідеальна кандидатура на дружину. Він сказав про це матері того ж вечері:
— Здається, я знайшов дівчину, яка народить тобі довгоочікуваних онуків.
Коли через три місяці Ярослав зробив Соломії пропозицію, її мати плакала від щастя:
— Нарешті в тебе буде все, що треба! — скрикнула вона.
Майбутня свекруха, Наталя Дмитрівна, не соромилась оглянути наречену з усіх боків, немов породисту коби́лу:
— Добра дівчина. Беремо.
Усі турботи про весілля родина Ярослава взяла на себе.
— Ти не проти блакитного торта? — спитала свекруха. — Наша фірмова фарба.
Наречена посміхнулася:
— Звичайно, як скажете.
Медовий місяць молодята провели на узбережжі Чорного моря. Вже в самоті Ярослав попередив:
— Мату переживає, якщо я довго не на зв’язку. Дзвонитимем два рази на день — вранці й увечері. Раджу записувати враження чи фотографувати: мама любить деталі.
Після повернення почалося Соломіїне життя в новій родині.
— Мама просила передати, — Ярослав поклав перед нею щоденник у шкіряній палітурці, — це список наших родинних традицій. Дні народження, річниці, виїзди на дачу…
Соломія перегортала сторінки:
*5 сіня — день тітки Олени. Квіти: білі хризантеми.*
*23 лютого — привітати дядью Олега. Найкращий подарунок — витриманий коньяк.*
*Перша неділя червня — родинний виїзд на шашлики.*
*Щонеділі — родинна вечеря. Дрес-код: класика.*
Розклад був щільний, і, здавалося, не залишав простору для іншого.
— А… як мені додати час для своїх робіт? — несміливо спитала вона.
Ярослав засміявся, пошкрябав її по волоссю:
— Твої справи — це наші справи, малятко.
Серйозність свого становиня Соломія усвідомила через тиждень.
— Ти куди? — Ярослав перекрив їй вихід ще в передпокої.
— На курси массажу… Домовлялися ж.
— Ні. Мамі сьогодні потрібна допомога у магазині.
— Але ж я…
— Соломіє, — він м’яко взяв її за підборіддя. — Ми родина. У нас родинний бізнес. Ти хочеш бути частиною родини?
А у неділю під час сімейного обіду свекруха сказала:
— Тобі треба звільнитися з фітнес-клубу. Ти вчора добре справилася, а в магазині не вистачає касирки.
— Але я…
— Ти ж хочеш бути корисною родині? — підняла брову Наталя Дмитрівна, потім глянула на сина: — Чи ні?
Ярослав мовчки кивнув і продовжив різати стейк. Питання, як завжди, не підлягало обговоренню.
Тієї ночі Соломія вперше задумалася про розлучення. Ні, скоріше — про втечу. Лежала у ванній, слухаючи, як крапає вода, і уявляла, як скаже батькам, що жахливо помилилася й не хоче бути безмовною лялькою.
«Ти з глузду з’їхала? Хочеш повернутися у злидні? Він же тебе забезпечує!» — почула вона матірні слова ще до того, як відкрила рота.
А потім з’явилися дві слідки, і Соломія залишилася.
Іншого вибору не було.
***
До народження другої дитини Соломія навчилася готувати борщ так, як любить свекруха, не здригатися, коли Ярослав запізнювався «на наради», носити смішкуватА коли донька одного дня простягнула їй квиток на потяг до Львова зі словами: “Тікай, мамо, поки ще можна”, Соломія зрозуміла, що справжнє щастя — не в золоті, а в свободі бути собою.
