В одному селі жила проста сім’я, і нічим не відрізнялися від інших. Мали трійко діток, доньку Катю, та синочків Василька та Андрійка. Підростали дітки на радість мамі й тату. А так, як батьки тяжко працювали, вся домашня робота була на дітях. Василько та Андрійко по господарству, а Катруся прибирала в хаті, готувала вечерю.
Раділи батьки, що виховали гарних діток. Роки линуть, як вода. Ось і вилетіли з батьківського гніздечка, як пташенята. Поїхали вчитися, Катя на вчителя вивчилась, зустріла гарного хлопця, вийшла заміж, і залишилась жити в місті за багато кілометрів від дому. Раділи батьки, чоловік гарний, багатий, добре буде донечці. Василько також після навчання в технікумі не захотів вертатись в село. В місті краще, і робота знайшлась, залишився.
Тільки Андрійко після навчання летів додому, як на крилах. Кохання велике чекало дома. Оксана закінчила школу, коли за нею став ходити Андрій. Статний, красивий, чорноокий, всі дівчата мріяли про нього, а він вибрав її, Оксану. Одружившись, залишились в селі. Купили хату окремо від батьків, і полинуло їхнє життя потихеньку. Жили не багато, але не скаржились, працювали, доглядали діток. Батьки вже на пенсії, гордість брала за діток, що так всім поталанило.
Біда прийшла зненацька. Помер батько. Увечері ліг спати й більше не проснувся. Тяжка втрата підкосила матір, і вона злягла знесилена від такого удару долі. Катя та Василь поплакали, та й поїхали, обіцяючи допомогти Андрію коштами по догляду за мамою. Час летів, Оксана розривалася між двома хатами : дома господарство, дітки, потім біжить до бабусі, погодувати, прибрати. І так тричі на день, не скаржилась, бо жаліла Андрія, який працював з ранку до вечора. Допомоги від Катерини та Василя не діждались, не дзвонили й не приїздили провідати маму.
Робота поглинула всі їхні почуття. На першому місці були гроші. Василь разом із чоловіком Катерини відкрили фірму по ремонту машин. Справи пішли добре, тому всю увагу приділяли тільки своєму дітищу. На дзвінки Андрія Катерина відповідала роздратовано, обіцяючи наступного разу обов’язково вислати кошти, тому, що зараз не має. А про те, щоб приїхати провідати матір, чи забрати до себе, і мови не було. Не діждалась старенька ненька Катю та Василя, померла на руках в Оксани.
Не приїхали діти й хоронити маму, часу не знайшли. Поховали Андрій з Оксаною стареньку з почестями, за свої кошти, тому що пенсія на ліки йшла, і заощадити не вийшло. Минуло півроку, треба спадок оформити, пішов Андрій в сільську раду, і яке ж було його здивування коли він дізнався, що на батьківську хату мамою зроблений заповіт на Катерину та Василя, і хата переоформлена та виставлена на продаж.