«Скажи мені хто твій другі я скажу, хто ти». Так от моя подруга, точніше сказати, колишня подруга, ще та заздрісна гадюка. Як добре, що я викрила її справжню натуру й тепер позбулася від непотребу у своєму житті.
Анька заміж вискочила ще на третьому курсі інституту. Бачте, у неї любов всього життя знайшлася. Замість голови думала причинним місцем й залетіла. Довелося заміж виходити, а вона й рада. От тільки подружнє життя зовсім не таке казкове, як здається на перший погляд.
Женька через неї навчання покинув, на роботу влаштувався, щоб мати гроші на оренду квартири. Коли вона дочку народила, я стала частим гостем у їхньому домі. Аня постійно скаржилася на втому. Чоловік на роботі, батьки в селі, помогти нікому. От я після пар до неї біжу. Дитині подарунки купую, смаколики до чаю. Поки подруга голову миє та себе у людський вид приводить, я з дитиною бавлюся. Бувало до пізньої ночі сиділа, а потім бігла у гуртожиток й сідала за пари.
Я ж після інституту ще навчатися пішла. Тоді й зустріла Макса. Він викладачем був, між нами кохання сталося. Приховували свої почуття один до одного поки я диплом не отримала, а вже потім почали жити разом. Він виявився заможним чоловіком. Квартира, машина, заміський будинок. Мене постійно балує, подарунки робить, по світу возить. З дітьми ми не поспішаємо. Хочемо для себе пожити.
Думала найкраща подруга разом зі мною радіє, поки на власні вуха все не почула. Це був вечір напередодні 8 Березня. Заїхала до Ані, щоб подарунок залишити – гарний шарфик, а для донечки – платтячко. Ми чай пили, про життя говорили. От я і мала необачність на чоловіка поскаржитися. Він обіцяв зі мною до санаторію поїхати, але останньої миті змінив плани через роботу. Вирішив відкупитися каблучкою з діамантом.
Аня співчутливо мотала головою й підтримувала моє розчарування. Година була уже пізня, тож я попрощалася та пішла до автомобіля. Тоді й зрозуміла, що забулася телефон. Піднялася назад й почула усю правду про себе.
-Та вона мене уже дістала зі своїми «страшенними» проблемами. Бідолашка хотіла з коханим час провести, а не отримати діамантову каблучку. Ти розумієш, яке розчарування? Та мій мені навіть нещасного тюльпана завтра не подарує. Що ти кажеш? Ах, да, подарувала. Мені якусь шаль, її б навіть бабця моя не носила. Такі гроші має, могла б і на щось коштовне витратися. Ага! Цих багачів не розбереш. Чим більше мають, тим жадібніші.
Я різко відчинила двері, Аня з переляку аж телефон упустила.
-Знаєш, подруго, той подарунок, що ти мені зробила на 8 Березня набагато цінніший! Дякую! Тепер буду знати, яка ти змія
Забрала телефон й пішла звідти з високо піднятою головою.
