Біль у ній не спиняв її, коли вона вийшла відчинити двері.
Оксана витеріла вологу долоню, стогначи від болю в спині, й пішла до дверей. Дзвінок був несміливим, але вже третім. Вона мила вікно й не одразу вийшла у передпокій… За дверима стояла дівчина дуже мила, але бліда, зі стомленими очима.
Оксанo, кажуть, ви здаєте кімнату?
Оце сусіди! Завжди когось посилити мусять! Я кімнат не здаю, ніколи не здавала.
А мені сказали, що у вас три кімнати.
То й що? Чи муся я здавати? Звикла жити сама.
Ну, вибачте… Мені сказали, що ви віруюча, то я й подумала…
Дівчина, приховуючи сльози, повернулася й почала повільно співати сходами. Плечі її тремляли.
Дитинко, вернися! Я ще не відмовила! Молодь зараз такі чутливі, з нічого плачуть. Заходь у хату, поговоримо. Як тебе звати? Може, на «ти»?
Ярина.
«Ярина»? Військового батька й мати не знаєш?
Нема в мене ні батька, ні матері. Мене знайшли у підїзді добрі люди до міліції відвели. Мені й місяця не було.
Гаразд, не ображайся. Ходімо, чаю попємо, поговоримо. Ти голодна?
Ні, я булочку купила.
Булочку! Ох, молодих не розумію до тридцяти років шарпнете шлунки. Ну сідай, є гороховий суп, ще теплий. І чай підігріємо. І варення в мене багато. Чоловік пти років якщо помер, а я все одно звикла готувати на двох. Поїмо, а потім допоможеш вікно домити.
Оксано, чи можу я щось інше зробити? У мене голова крутиться, боюся з вікна впасти я вагітна.
Оттак справж! То що ж тебе принесло?
Чому ви одразу таке подумали? Я одружена. Джеральд, із того самого інтернату. Але його в армію забрали. Недавно був у відпустці. А коли господиня дізналась, що я в положенні, виселила. Ти дні дала знайти інше житло. Ми не длеко жили… Але, бачите, обстановка…
Обстановка… Що ж я з тобою робити? Гаразд, переносимо моє ліжко у кімнату Миколи. Беселя мою кімнату. Гроші не берися платити розсерйую. Іди, щось своє.
Далеко йде не треба. Усе минре з Джеральдом у мішку біля дверей. Ти дні минула, а я вже зранілядала кілька будинків зі своїм добром.
Так вони стали двома… Ярина вчилася на кравчиню легкого одягу. Оксана багато літ була на інвалідності після важкого потягу, тому сидила вдома, вязала серветки, дитячі панчки й продаляда базару. Її роботи розходилися швидко ніжні, як волошковані весняки. Грошей у дому вистачало. Частина й зляда городних посад. У суботу вони працювали у садочку. У неділю Оксана ходила до церкви, а Ярина листувалася з Джеральдом. Сама вона міглий ходила в храм, скаржилася, що болить голова й спина.
Одна субота після збору врожаю вони готували землю до зими. Ярина швидко виснала, і Оксана відпустила її у буди́ночок відпочити й послухати старі платівки, куплені ще з чоловіком. Цього дня майбутня мама ліглий відпочити, а Оксана спалювала сухі гілки, задумана. Раптом почувся крик:”Мамко, скрикнула Ярина, вхопившись за живіт, скоріше, вже починається!”
