Сергій прокинувся дуже рано. Чоловік увімкнув ноутбук, щоб перевірити пошту. Агенція знову прислала йому резюме потенційних нянь. Мигцем пробігши по кандидатках, Сергій важко зітхнув й закрив кришку ноутбука. «Знову все не те. Мені треба особлива жінка» – подумав він про себе та пішов виконувати звичні рутинні справи.
Юля, його кохана донечка, ще солодко спала у своєму ліжечку, а батько вже виправ її одяг, прибрав у кімнаті та зібрав речі на прогулянку. Як тільки донька прокинулася, Сергій нагодував її, одягнув, посадив у коляску й попрямував на прогулянку у двір.
Коли вони вийшли у двір і попрямували до парку, зустрічали на своєму шляху перехожих, що посміхалися їм. Людям приємно бачити, як про дітей турбується батько, але він знав, що вони, напевно, будуть пліткувати про нього. Те, що він неодружений чоловік з дитиною, часто давало людям привід для пліток.
Він сподівався, що дружина буде поруч, але так не сталося. Мама Юлії виявилася не готовою до ролі матері та дружини, вона не любила дітей й не хотіла присвячувати свій дорогоцінний час догляду за власною донькою.
Сергій бережно зберігав спогади про те, як уперше тримав на руках свою маленьку донечку. Коли він колисав її на руках, він пережив приголомшливу суміш емоцій – радість, страх і глибоке почуття відповідальності. Він присягнувся захищати її, любити та забезпечити найкраще життя, попри виклики, які, як він знав, чекали на неї попереду.
Біль від того, що дружина покинула їх, був глибоким. До останнього моменту він плекав надію, що вона передумає й подбає про їхню дитину. Однак, Сергій вирішив зробити все сам, хоча швидко зрозумів, наскільки це складно. Він часто мріяв знайти хорошу дружину і матір для своєї доньки, уявляючи, яку радість вона принесе в їхнє життя – заплітатиме Юлі коси, гратиметься з ляльками, готуватиме сімейні обіди, гулятиме з нею у вихідні в парку.
Одного разу, розмовляючи зі своїм другом Сергій чесно зізнався, що втомився та хоче відпочити. Він радий, що має дитину й із задоволенням дбає про Юлю, але втома дає про себе знати. Відколи донечка народилася, чоловік завжди був поряд. Тоді друг дав Сергію номер телефону однієї знайомої дівчини, яка займається репетиторством. «Візьми, це номер нашого репетитора. Вона мого Данила готувала до школи й здається говорила, що підробляє нянею».
Відчайдушно бажаючи відпочити й не маючи на кого залишити доньку, Сергій вирішив зателефонувати за номером. Він сподівався знайти тимчасову допомогу, щоб зустрітися з друзями та провести кілька годин у барі.
Через годину приїхала привітна й доброзичлива молода жінка. Вона відразу ж прикипіла до Юлії й почала з нею гратися. Було очевидно, що няня знайшла спільну мову з його донькою, оскільки Юля охоче тягнулася до неї, щоб її потримали на руках. Сергій зрозумів, що його дитина знайшла зв’язок з цією жінкою, що надало йому впевненості залишити їх разом і провести час з друзями.
Повернувшись ввечері додому, він відчув аромат випечених булочок. У квартирі було чисто, а донька зустріла його променистою посмішкою, радісно граючись з кубиками.
Няня його доньки тепло посміхнулася. “Ми з вашою донькою дуже здружилися. Я помітила, що у вас немає нічого до чаю, тому вирішила приготувати щось смачненьке, – пояснила вона. – Сядьмо на кухні й разом насолодимося чаєм з булочками”.
Сівши за стіл, вони довго розмовляли. Сергій дізнався, що у няні Ірини колись був чоловік, який зрадив їй з найближчою подругою. Вона пережила нестерпний біль зради, який досі переслідує її. Однак глибока любов до дітей привела її до роботи нянею.
Сергій відчув величезне співчуття до минулого Ірини й ніжно обійняв її. Врешті-решт, він сказав Ірині, що якщо вона бажає, то може знову відвідати його доньку.
Наступного дня Ірина повернулася, і їхні зустрічі стали частішими. Згодом вони вирішили жити разом, і їхнє щастя зростало. Донька Сергія з любов’ю почала називати Ірину своєю мамою.
У ті моменти, коли Сергій дивився в очі доньки, він бачив відображення любові та радості, яких завжди прагнув. А завдяки несподіваному зв’язку з Іриною його мрія знайти люблячу дружину і матір для Юлії нарешті здійснилася.
