Валерія в красивій весільній сукні крутилася біля дзеркала. Скоро потрібно їхати до РАЦСу, а вона не може відірватися від свого зображення. Дуже подобається їй дівчина, яка дивиться на неї з дзеркала. Подруги смикають за руки, пора їхати. Біля РАЦСу зібралася невелика кількість людей. Всі вони зі сторони нареченої. Ігор обіцяв, що вони приїдуть всі разом. Тому дівчина не бентежилася.
Минула година, друга, а нареченого все не було. Валерія телефонувала йому, у відповідь: відсутній зв’язок, перетелефонуйте, будь ласка, пізніше. Гості також почали нервуватися, чому запізнюється? Вже черга їхня минула, але Валерія все надіється, що чоловік з’явиться. Вона вийшла на східці, виглядаючи, чи не їде Ігор. Поруч курив чоловік, вдягнений як наречений. Він звернув увагу на дівчину, в якої з очей капали сльози. Запитав, що трапилося. Коли Валерія сказала, що наречений не приїхав, той чоловік мовив, що з ним те саме. Наречена не приїхала. Вони подивилися одне на одного. Чоловік сказав, що його звуть Роман. Валерія, відповіла дівчина.
– Ти подумала про те що і я? Говорить. Одружимося?
Валерія кивнула. Вони поспіхом запросили кожен своїх гостей, їх розписали. Виявляється, в них замовлений один ресторан, лише різні зали. Це поїхали влаштувати їхні друзі. Мами з татами знайомилися, не знали як себе вести. Такого пережити ще не доводилося.
Але коли сіли за стіл, після першої чарки все зладилося. Весілля відгуляли гучне. Гості з обох сторін навіть не здогадалися, що в них нові наречені. Тільки мами й тата по новому знайомилися. Виявляється, в Романа також присутні лише його запрошені гості. Зі сторони нареченої не було нікого. Роман і Валерія знайшли одне одного. Вони дякують своїм колишнім, що вчасно кинули їх біля РАЦСу. Сьогодні виховують двох донечок. Роман говорить, що на цьому не зупиняться, він хоче сина. Валерія щасливо сміється таким словам.
Їхні батьки подружилися. Вони неначе молоді ходили в гості сім’ями. Коли збиралися на якесь свято, то була велика родина. Добре, що в батьків Романа власний будинок, місця вистачає всім. Літнього часу розташовуються в альтанці. Одного разу через кілька років після весілля, Валерія зустріла колишнього нареченого. Вона його не впізнала. Небритий, зарослий, йшов із пляшкою пива. Коли побачив Валерію, зупинився, просив пробачення. Запитав, чи не хотіла вона зустрічатися з ним. Той шлюб, який влаштували йому батьки, виявився невдалим. Він дуже шкодує, що тоді відмовився від неї, і кинув так некрасиво.
На подив Ігоря, Валерія щасливо розсміялася, подякувала його що кинув, і пішла своєю дорогою. Чоловік здивовано дивився їй услід. За що дякувала? Ось така історія приключилася.
