Моє дитинство не було безхмарним. Добре пам’ятаю свого батька. Він частенько приходив після роботи не в доброму гуморі, свій “настрій” виливав на нас з мамою. Мама таємно плакала вночі, аби ніхто не бачив. Також батько любив заглянути в чарку. Мама завжди намагалася мене відгородити від цих сімейних чвар, тоді я не розуміла, чому вона це терпить. Згодом я зрозуміла, що вона це робили заради мене. Хоч у батька був непростий характер, але він добре заробляв, забезпечував нашу родину.
Зазвичай батько частенько затримувався після роботи з колегами, випивав. Приходив пізно вночі, або ж взагалі під ранок.Коли мені було 12 років тато рапотово не прийшов додому. Мама звернулася в поліцію, їй сказали чекати 3 доби, а тоді писати заяву.
Загуляв чоловік, з ким не буває.
“Татусь” повернувся додому через 2 доби. Похапцем почав збирати свої речі, прихопив навіть мамині золоті прикраси. Сказав тільки, що зустрів іншу жінку, у нього почалася друга весна.
Мама намагалася його зупити, плакала, благала. Він лише на неї кричав. Він пішов.. .Ось так ми з мамою залишилися сам на сам із життєвими труднощами. Мама плакала ночами, вила у подушку, а в день ставала сильною і працювала на двох роботах, аби поставити мене на ноги. Батько за всі роки жодного разу не з` явився в нашому житті.
Зараз мені 25 років. Мама самостійно мене виростила, дала вищу освіту і все необхідне в житті. Я знайшла чудову високооплачувану роботу, допомагаю фінансово мамі. Мама за всі роки так і не змогла знайти собі чоловіка.
Нещодано на порозі її квартири знову з` явився батько. Прийшов і просився, плакав, аби вона дозволила йому повернутися. Розказав, що жінка до якої він пішов, покинула його після 3 років стосунків. Потім він їздив на заробітки. також були інші жінки. Остання пасія покинула його після того, як він потрапив у лікарню з інсультом. Кому потрібен хворий чоловік?
Я жодного разу не повірю його словам, що він змінився. Для чого він зараз нам? Лишній тягар на плечі? Де він був, коли ми з мамою жили впроголодь? Мама його шкодує і непроти прийняти назад. Я це бачу. Всіляко переконую її, що цього робити не варто. Горбатого могила виправить…Для чого нам зараз чужий хворий чоловік?Я зараз доросла, і не боюся сказати батькові усе, що про нього думаю…
Мама розривається між нами… Але я дуже сподіваюся, що вона таки зможе йому сказати “ні”…
А Ви як вважаєте, що їй робити у цій ситуації?
