Я не знала, що у Валентина купа борrів. Вийшла за нього заміж та його борrи стали моїми борrами.
Тепер вже я розумію, що в питанні шлюбу немає куди поспішати, бо можна вляпатися так, як я.
Валентин обіцяв, що знайде ще одну роботу та поверне борги, я вірила. Але сталося так, що їх підприємство збанкрутувало та чоловік потрапив під скорочення. Це загнало його в депресію та він почав вважати, що ні на що не здатний.
На перших порах я намагалася допомогти Валентину знайти роботу. Мої друзі та знайомі пропонували моєму чоловіку дійсно достойні вакансії, але Валентин дуже перебирав роботами, в результаті пропозицій роботи було все менше та менше.
В нашій сім’ї заробляла тільки я, грошей катастрофічно не вистачало.
Я запропонувала Валентину стати на облік в Центр зайнятості. Він би отримував виплату у зв’язку з безробіттям та й роботу хорошу йому б знайшли. А якщо роботи не буде, то чоловіка відправили б на перекваліфікацію, що і є неабияким плюсом.
Валентин навідріз відмовився, сказавши, що на обліку в Центрі зайнятості стоять лише невдахи.
Зараз він пролежує усі дні на дивані та проїдає харчі, вдома нічого не робить, лише жаліється на свою долю. Борги повертаю я. Не знаю чи надовго мене вистачить.
Думаю розлучитися з чоловіком, щоб він нарешті взявся за голову. Не для того я виходила заміж, щоб бути годувальником в сім’ї.
Свекруха звинувачує мене в егоїзмі, каже, що я поклялася бути з Валентином і в горі, і в радості.
Можливо, моя історія послужить прикладом як не потрібно робити. Іноді жінки так поспішають заміж, що закривають очі на очевидні недоліки свого обранця, а потім жалкують про свій вибір.
