Я планую одружитися, але боюся приводити свою дівчину Надію до себе додому, щоб познайомити її зі своїми родичами. Річ у тім, що ми проживаємо в трикімнатній квартирі та нас багато: Дідусь, бабуся, мама, тато, дядько, тітка та я.
Так сталося, що після одруження мої батьки не мали власного житла, тож прийшли жити до дідуся т бабусі. Мамі було так зручно, адже бабуся допомагала доглядати мене, а мама тим часом могла працювати. Батьки мріяли колись назбирати грошей на власне житло. Так, коли у них була майже вся сума для першого внеску, захворів дідусь та довелося витратити ці гроші на його лікування. Далі вже батьки збирали гроші на моє навчання в університеті, бо вважали, що це зараз більш актуально. Бабуся та дідусь ніколи не скаржилися на те, що їм тісно, навпаки раділи, що дома не сумно. На той момент з нами вже проживала тітка зі своїм чоловіком.
Звичайно, у нас часто виникали суперечки, в туалет чи ванну кімнату потрапити зранку було просто неможливо, мені часто доводилося прокидатися удосвіта, що б привести себе до ладу.
Усі дівчата, з якими я зустрічався, як тільки дізнавалися про моє житлове становище, припиняли зі мною спілкуватися, але Надія не така.
Її мама їздила на заробітки та придбала для неї однокімнатну квартиру. Проте, коли наші стосунки набули серйозного характеру та ми домовилися познайомити наших батьків, я зіштовхнуся зі страхом того, що вони не схвалять такого зятя через те, що я живу з батьками та дідусем з бабусею.
Я довго думав що робити в цій ситуації та врешті вирішив, що потрібно сказати правду, адже вона рано чи пізно все одно випливе назовні. Тоді мене звинувачуватимуть в обмані, а мені цього аж ніяк не хотілося б. Якщо батьки Надії не схвалять наш союз, то краще я знатиму про це раніше, ніж пізніше.
Коли настав день знайомства, то я дуже хвилювався і недаремно. Зайшовши в нашу квартиру, батько Надії дуже сильно розчарувався. Сказав, що ця рукавичка от-от лусне та запитав як ми тут усі поміщаємось. Я зрозумів, що це все не до добра, але мама Надії сказала йому:
– А ти не пам’ятаєш як ми жили до тих пір, поки я не поїхала на заробітки?
Мені аж від серця відлягло. Мої батьки запевнили, що допомагатимуть нам з Надією з усіх сил. Знайомство пройшло в напрузі. Після того, як Надія з батьками пішли додому, батько сказав, що час йому їхати на заробітки. Скільки можна жити як біднота? Маму засмутила ця новина та вона намагалася знайти інший вихід із ситуації:
– Але ж у нареченої є квартира. Навіщо тобі кудись їхати?
– Ти хочеш, щоб наш син почувався у ній на пташиних правах? Я не хочу. Давно потрібно було вже це зробити. А потім у них народиться дитина. Вона проживатиме з ними в одній кімнаті, як проживав наш син? Я поїду, зароблю грошей, вони докладуть ці гроші та куплять двокімнатну квартиру.
Мама гірко зітхнула та сказала, що їй потрібно звикнути до цієї думки. А що породиш. Раніше давали квартири від роботи, зараз таке не зустрічається. Проте є люди, які вже заробили гроші на житло працюючи за кордоном. А це значить, що вихід є.
