Тісно!
Олеся здивовано читала повідомлення у месенджері:
«Привіт, доню! Пробач, що пишу тобі лише зараз, тому були причини. Ми пішли з твоєю матірю дуже давно, коли тобі було три роки, і ти, звісно, мене не памятаєш. Не буду писати, що каюся, відбуваю провину тощо. Я пішов до іншої жінки, яку покохав, і не вважаю себе винним. Залишив твоїй матері квартиру, де ми жили, і речі пішов у чому був. Платив аліменти, хоч і невеликі, тож гадаю, що чинив чесно.
Тепер до справи. Я з новою сімєю пять років тому переїхав на постій до Канади, де й живу. Моя мама, твоя бабуся Наталя Степанівна, відмовлялась їхати, після нашого відїзду жила у своїй двокімнатній хрущовці. Я оплачував її лікування й усе інше, але нещодавно вона померла. Не міг приїхати попрощатись, навіть на похорон дорого й складно, хоч життя тут у нас добріє.
Близьких родичів у неї не було, приїжджати й оформлювати спадок, щоб продати квартиру, немає сенсу прибуток копійчаний, а клопотів повно. Тож ми вирішили залишити цю оселю тобі. Оформив усі документи, відправив адвокату. Бабуся перед смертю написала заповіт на тебе. Тобі треба звязатись із ним, розкаже, що робити. Його послуги оплачено, лише податки та збори сплатиш. Головне доглядати бабусину могилу, поставити памятник це недорого, порівняно з цілою квартирою.
Сподіваюсь, розпорядяшся нашим подарунком розумно. І ще це лише твоє. Твоя мати отримала від мене усе квартиру, аліменти, її новий чоловік та діти мене не цікавлять. Тож повторю: спадок твій.
Будь щаслива, доню. Твій тато Віктор Андрійович Шевченко»
Далі були контакти адвоката. Олеся не втерпіла, подзвонила. Їй підтвердили інформацію, і вона домовилась про зустріч назавтра. Вирішила поки мовчати перед матірю спершу треба переконатись у всьому самостійно.
У маминій двокімнатній ютились ще Тетяна Олесина зведена сестра. Хто її батько, не знав ніхто, навіть, здавалось, мати. Хоч Таня була молодшою на три роки, вона встигла вийти заміж і народити двох синів. Тепер вони вчотирьох тіснились у великій кімнаті, а Олеся з матірю у маленькій. Якщо ця історія з квартирою виявиться правдою, це просто знак долі! Вона трохи зберегла грошей, планувала перший внесок за іпотеку. Зараз доля дарує їй шанс! Тато надіслав план стара хрущовка, дві суміжні кімнати, ремонту, мабуть, нема. Та й що! Це ж своє!
Мати не вмикатиме голосний телевізор, племінники не влаштовуватимуть галас. Вона зможе набрати ванну з піною, виходити з неї, загорнувшись у рушник. Холодильник перестане спустішати від її продуктів, а кухня завалюватись брудним посудом. Ввечері вона заварить каву, візьметься за ноутбук її дизайни інтерєрів непогано продаються.
А ще… Олеся посміхнулась можна нарешті влаштувати особисте життя! Маленька кімната стане спальнею, куди нікого не пустить. На кухні облаштує кабінет, а у великій прийматиме гостей! Але спершу треба все перевірити.
Наступного дня вона зустрілась із адвокатом чоловіком літ, у дорогому, але невимушеному одязі. Він підтвердив слова батька, показав документи, відвіз Олесю до квартири. Вигляд у оселі був, звичайно, «втомлений», але вона не злякалась з цим можна впоратись.
Адвокат пояснив: оформити документи можна буде за півроку після смерті бабусі, інших спадкоємців немає. Ключі в руки дадуть зараз, але заселятись чи робити ремонт не радив раптом що… Порадив лише змінити замок і познайомитись із сусідами.
Тепер Олесі треба було розповісти все матері. Звичайно, їй і Тані буде тісніше без неї, але ж на одного мешканця менше. Мати зустріла новину без радості.
Чому Віктор усе через тебе? гримнула вона.
Я його донька!
А я його дружина, колишня! Майно треба обговорювати зі мною!
Мам, це бабусина квартира. Вона заповіла її мені, бо тато не може приїхати з Канади, щоб продати її.
То ти вважаєш, що маєш право розпоряджатись нею насамоті?
Це мій спадок!
А я? А Таня з дітьми? Ми тобі чужі?
Ні, але бабусі ви були ніким. Татові теж, окрім тебе. Він залишив тобі квартиру при розлученні, платив аліменти. Чому він має утримувати Таню, до якої не має відношення, а тим паче її чоловіка та дітей? Я заморозила особисте життя, коли вона привела до нас зятя. Мені вже 22, я теж хочу щастя!
Як ти можеш так говорити! Тані теж важко!
Вони самі обрали цей шлях! Вона знайшла чоловіка без житла, а на оренду грошей нема. Я збиралась знімати, але вирішила збирати на іпотеку…
Що б ти накопичила! відмахнулась мати.
Тепер мої проблеми вирішаться. Нарешті я виїду з цієї комуналки!
І залишиш нас тут? тихо запитаОлеся глянула на матір втомленим поглядом, мовчазно зібрала свої речі в торбу, і вийшла з квартири, відчуваючи, як важкість минулого нарешті залишається позаду.
