Я родом із села, і дотепер проживаю в ньому. Мабуть, звикла, а ще тому, що мого чоловіка не приваблює життя в місті. Коли в молоді роки вирішували де жити, сказав, що з батьківського будинку не піде нікуди. Так вийшло, що наразі живу на сусідній вулиці. Моя мама живе недалеко від мене. Я завжди ходила допомагати їй. Ми з чоловіком тільки одружилися, тому господарства ще не було ніякого, а мамі важко.
Згодом одружився мій брат. Його дружина з міста, але працювала в нашому селі медсестрою. Так вони й познайомилися з моїм братом. На той час мама жила одна, тому після весілля, брат із дружиною залишилися жити біля мами. Якраз наступала літня пора, коли роботи на городі вдосталь. Я приходила допомагати. Адже мама ходила на роботу, а я з маленьким сином була в декретній відпустці. Коли син спав у візочку, я в цей час полола городину в мами.
Невістка, дивлячись на мене, також вийшла на город одного вихідного дня. Полола вона годину, а може і менше. Зі стогнанням пішла в будинок. До вечора ми з мамою її не бачили. А коли прийшов із роботи брат, після розмови з дружиною, почав сварити маму. Говорить, що не можна заставляти стільки працювати. У його дружини спина болить і руки не підіймаються. Ми з мамою тільки переглянулися. Я хотіла сказати, що вона майже не була на городі, від чого в неї все болить?
Мама мене зупинила, щоб нічого не говорила. Вона дуже не хоче сваритися з сином і невісткою. Якщо не мають бажання допомагати, то й не потрібно. Мама не просить, лише б між ними було все гаразд. Адже знає непростий характер невістки.
Наступного дня брат і невістка збирали речі. Поїхали жити до її батьків у місто. Я була в тому будиночку. Маленький, тісненький, немає де розвернутися. А їх там буде жити чотири особи. Якщо брату так подобається, то його ніхто не тримає, нехай тісняться. А мама віднині живе спокійно. Мій брат приїжджає, допомагає. А невістка після того не була жодного разу. Не сподобалася їй робота в селі.
