Мій чоловік кинув мене заради іншої. Ми з дочкою залишилися удвох, коли їй виповнилося шістнадцять років. Майже доросла, моя дівчинка завжди допомагала мені. Я пам’ятаю той час, коли чоловік тільки пішов. Квартира неначе осиротіла. Та ми з Дашею сідали біля телевізора, і говорили, говорили, говорили. Від тих пір стали подружками. Донька розповідала мені про всі свої справи, про хлопців, які залицяються.
Наразі Даші двадцять два роки. Ми як і раніше, дружні. Нещодавно донька повідомила. Нарешті приведе свого хлопця знайомити зі мною. Адже про нього я вже чула дуже багато, а й дотепер не знайомі. Коли вони зайшли у квартиру, хлопець Даші виглядає таким молодим, що я не втрималася і запитала, чи він повнолітній? Донька образилася на мене. Вона думала, що я спеціально так сказала, що не сподобався мені. А я лише хотіла дізнатися скільки йому років.
Наші відносини змінилися. Даша не стала мене слухати, хоч я декілька разів намагалася поговорити з нею. Відтоді вона не ночувала вдома, говорила, що у коханого. Одного разу прийшла і показала кільце на руці. Сказала що вони з Геннадієм розписалися. А я про це дізнаюся останньою. Чому так вийшло? Не впізнаю свою дочку. Таке враження, що мене хтось обмовляє перед нею. Та влізати до молодих не в моїх правилах.
Вирішила відійти в сторону. Якщо Даша одумається, я вдома, а ходити, шукати, доказувати що я ні в чому не винна. Та і не знаю, яка моя вина. Через пів року зустрілися з Дашею в супермаркеті. Вона з округлим животиком ходила під руку зі своїм чоловіком. Ми привіталися, але дочка не зупинилася, пройшла мимо. Мені боляче, що втратила довіру доньки, але де і коли, не можу придумати.
Від болісних думок вирішила розвіятися, поїхати провідати брата. Микола зустрів з теплотою. Розмовляли довго. Я розповіла про не прості відносини, які склалися з Дашею. Брат говорив мені, що все стане на свої місця, що донька зрозуміє, що не права, і як би в жарт говорить:
– А ти візьми й напиши заповіт на мого сина. А що? Якщо Даша не хоче з тобою спілкуватися, то ти можеш таким чином її покарати.
Я усміхнулася його жарту. Миколі телефонували, і він вибачившись вийшов із кімнати. Я хотіла спитати, де мені стелитися, і відкрила двері. Брат шептав у слухавку, яка я погана мати. Що я приїхала до нього, щоб сварити її, Дашу. І що не потрібно зі мною їй зустрічатися. Він сам розповість, що Даші погано.
Я тихенько прикрила двері. Так от звідки все йде. Виходить про спадок на користь його сина, брат не жартував? Таким чином хотів відібрати мою квартиру, щоб не дісталася Даші. Я не стала чекати, зібралася і пішла від Миколи, сказавши все, що я про нього думаю.
А от як бути з донькою? Якщо вона повірила брехливим словам дядька, а своїй мамі ні. То як мені себе вести в такій ситуації. Адже це моя дочка. Я не лізу у її відносини з чоловіком, але хотілося б, щоб ми з нею, як раніше, жили дружно.
