Мій старший брат Андрій був хорошим хлопцем, поки не одружився… Я поки що не обрав собі супутницю життя, на відмінну від Андрія.. Його дружина Лєра недавно мені запропонувала віддати їм з братом і їх синові свою кімнату. Справа в тому, що ми всі живемо в трикімнатній квартирі. В одній кімнаті живуть наші батьки, в другій кімнаті живу я, ну а в третій кімнаті живе Андрій зі своєю дружиною. Всіх все влаштовувало. А тут раптом Лєра каже мені:
Віталік! А давай ти нам свою кімнату віддаси. А сам переїдеш в нашу кімнату. Твоя кімната світліше. Нашому сину там буде краще. Адже ти ж розумієш, як для дитини важливий простір, світло? А ми тобі свою кімнату віддамо. Вона навіть більше твоєї. Правда, в ній дуже сиро! Але ти щось придумаєш, щоб це виправити. І лоджія у тебе буде! Погоджуйся!
Я подумав і відмовився. Мені це не треба зовсім. І лоджія мені не потрібна. Туди постійно брат курити ходить, мати і Лєра там постійно білизну сушить. Це означає, що вони постійно будуть ходити по моїй кімнаті. І тоді у мене не буде ніякого особистого життя. Я до себе навіть свою дівчину не зможу запросити.
А чому це мій брат не може сам зі своєю родиною розібратися, облаштувати їм комфортне життя? Хоча я, якщо чесно, не бачив в кімнаті ніяких ознак вогкості, як це стверджує брат та його жінка. У моїй кімнаті мені дуже зручно: меблі стоять так, як мені подобається, кожна річ на своєму місці. Я не хочу нічого змінювати. А на лоджії у нас кожен свої речі складає. Потім будуть ходити всі у мою кімнату, коли їм заманеться. Не хочу.
Я Лєрі відмовив. Так вона на мене сильно образилася і тепер зі мною не розмовляє. Найцікавіше, що брат і батько всім задоволені, тільки вона всім незадоволена. Але не хочу дивитися на лоджію і бачити там розвішану білизну. Якщо їм щось не подобається, нехай купують собі квартиру. Але жертвувати своєю кімнатою я не збираюся!
