Не щастило мені ні в житті, ні в стотунках. З роботою також було дуже важко. Наче і знаходила, от тільки там витрати були більші, ніж доходи. Та й на шиї у батьків сидіти не хотілося.
Я відчувала, як поступово депресія мене згризає просто з самісінької серединки. Я постійно була у поганому настрої, а в моїй голові всі думки були чорніші чорного. Основне, що мозок таки розумів, що потрібно щось робити і ставити цьому край.
Так, як вирішила просто виїхати. Ні, не на зовсім. Я поїхала за кордон, щоб змінити обстановку і таки зрозуміти, що життя прекрасне. Хотіла втекти від цих гнітючих думок. Тому купила квиток і поїхала до своєї куми у Прагу. Вона там жила і працювала.
Так я провела у Празі майже три роки. І цей час мені пішов на користь. Мої думки повністю змінилися і я раділа життю. Мала роботу і легку і з хорошою зарплатою. Тому за цей час я назбирала гроші і купила собі маленьку однокімнатну квартиру у рідному місті.
Залишилила ключі батькам, і дала гроші на ремонт і меблі. Тато з братом зробили ремонт і купили меблі, схожі на ті, що я обрала собі.
Брат попросив пожити окремо від батьків у моїй квартирі доки я не повернуся. Я й нічого проти не мала, тому погодилася. До того ж він ремонт робив.
Коли я приїхала – пожаліла сотню разів. Моя доброта обернулася проти мене. Моя нова квартира виглядала жахливо. Брат там влаштовував вечірки.
Всі ремонти і меблі виглядали так, наче їм сотні років. Все було понищене в квартирі. До того ж стояв невимовний запах сигарет, яким просякнулося все.
Брат ж робив вигляд, наче все в порядку і нічого страшного не трапилося.







