Нещодавно бачив свого двоюрідного брата Романа. Він поспішив поділитися зі мною радісною новиною.
– Ми чекаємо на поповнення, – сказав з гордістю він, – я такий радий!
– Що, знову? – здивувався я.
– Так! Надіюсь, цього разу буде хлопчик!
– А чим тобі три доньки не вгодили, може вже досить. Є доньки, вийдуть заміж та будеш мати купу зятів. Чи може тобі в школі не розповіли про засоби контрацепції? – сказав я брату.
– Заздрість – нехороше почуття. У вас же тільки одна дитина, нудно, напевно вам.
– А мені й не потрібно цілу квартиру дітей, головне, щоб дати дитині все, що від нас залежить, а друзів донька в садочку собі знайде.
– А ще брат називається. Невже ти зовсім за мене не радий?
– Ти не забув про гроші, які я тобі позичав, у мене хоч і одна дитина, але вона теж їсти хоче.
– Та повернемо ми тобі твої гроші, не хвилюйся ти так. Не такі ми вже й бідні, як ти думаєш! Добре, немає у мене більше часу спілкуватися з людиною, яка навіть порадіти за мене не може!
Мій двоюрідний брат Роман на три роки за мене молодший. Ми іноді спілкуємося, але не є близькими один одному людьми. У нас різні пріоритети та погляди на життя. Він рано одружився, менше ніж через рік у них народилася перша дитина. В університеті навчатися він не вважав за потрібне, пішов на першу-ліпшу роботу.
У нас з дружиною інша ситуація, одружилися ми в доволі пізньому віці. Мені було 30 років, а дружині 27. На момент одруження ми працювали на хороших роботах. Пожили трохи без дітей, потім народилася наша донечка. На цей момент нам цілком достатньо однієї дитини. Ще ми допомагаємо батькам, адже вони уже на пенсії.
Спочатку я дійсно радів за Романа, діти – це велика радість. Але уже після того, як у них народилася друга донька, вони потрапили у скрутне матеріальне становище. Вони почали позичати у мене гроші та спершу я не просив їх мені повернути. Так коли вони почали приходити за грошима надто часто, я почав відмовляти, адже у не благодійний фонд допомоги багатодітним сім’ям, у мене теж є зобов’язання перед моєю сім’єю.
Грошей у них ніколи немає. Дружина Романа ніколи не працювала, з декретів не виходить. Роман переходить з однієї роботи на іншу, ніде довго не затримується. Я не один раз знаходив йому хорошу роботу та ні одна з моїх пропозицій брату не сподобалася: то графік не підходить, то від дому далеко, то працевлаштування неофіційне. А ще якщо йому не сподобається колектив чи керівництво, то він на такій роботі працювати не буде.
Після нашої розмови з Романом до мене зателефонувала його дружина, почала на мене кричати, називати неприємними словами, я поклав слухавку та заблокував їх номери.
Я згідний з тим, що потрібно допомагати своїм родичам, але ніколи не потрібно дозволяти вилазити собі на голову. Та з приводу народження дітей я вважаю, що їх народжувати потрібно лише тоді, коли батьки можуть це собі дозволити з матеріального боку.
