Так склалося, що мій брат одружився і привів невістку додому. Я ще не був одружений. З нами також живуть наші батьки. У трикімнатній квартирі кожен зайняв по кімнаті.
Одного разу до мене звернулася невістка з проханням, щоб помінятися кімнатами.
– Розумієш, твоя кімната більша і в ній багато світла, що дуже важливо для малюка. Окрім цього, в нашій кімнаті дуже сиро. Думаю, що ти швидко справишся з такою проблемою. Наша кімната з балконом – тобі в ній буде зручніше…
Я аж розгубився від такої пропозиції. Бо й справді не знав, що їй відповісти. А потім сказав, що не погоджуюся, оскільки матір на ньому постійно вішає білизну. Крім того, брат виходить туди на перекури майже кожних пів години. Таким чином моя кімната перетвориться на прохідний двір. Ні в гості когось запросити, тим паче дівчину. Буду позбавлений інтимного життя.
Зрештою, з сирістю можна й самому боротися, а не чекати, що це хтось зробить за тебе.
Так і сказав невістці. Вона образилася, не говорить зі мною. Проте з братом у нас все гаразд. Йому байдуже, в якій кімнаті жити. А мені не зовсім, бо справді час від часу привожу до себе дівчину.
