В моєму житті сталася неприємна ситуація, через яку я була вимушена розлучитися з чоловіком. Я не хотіла цього робити, але ситуація була безвихідна.
Ми не могли завести дітей. Чоловік винив в цьому мене. Я пройшла всіх можливих лікарів. Мені зробили десятки уколів, але результату не було. Вагітність не наставала. Чоловік перевірятися не хотів. Він вважав, що проблема не в ньому.
Пройшло три роки мого лікування. Я втомилася від постійних ін*єкцій, аналізів і прискіпувань. Твердо вирішила взяти паузу. Хотіла спробувати знову через якийсь час. Чоловік мене не зрозумів. Він вирішив, що я опустила руки. Тоді чоловік серйозно зацікавився всиновленням. Я не надто горіла цієї ідеєю. Мріяла народити свою дитину.
Чоловік прийняв мою відмову всиновлювати дитину надто категорично. Сварки зайняли головне місце в нашому буденному житті. Мене засудили всі: брат мого чоловіка, свекруха, моя мама і навіть найкраща подруга. Підтримала тільки братова тітка. Вона ж розповіла мені цікаву новину. В мого чоловіка є донька. Їй чотирнадцять років. Чоловік затіяв всю цю вакханалію з усиновленням, аби я прийняла його дочку. Він хотів перевірити мою готовність до чужої дитини.
Я нічого не говорила чоловіку. Не хотіла здавати його тітку. Чекала, коли він сам зізнається. Пройшло дні два, може три, і чоловік зізнався. В нього є дочка від попереднього шлюбу. Він не знав про дитину. Колишня нічого йому не сказала. Ростила дитину самотужки. Зараз вона не може впоратися з дитиною. Донька, яку звати Світлана, постійно влипає в якісь неприємні ситуації. Якось вона поцупила сережки з магазину. Вони коштували не дорого. Сімдесят чи вісімдесят гривень. Дівчину впізнали по камерам відео нагляду. Її мамі подзвонили і попросили заплатити за вкраду річ. Місто в них маленьке. Всі один одного знають.
Сюрпризи від Світлани набирають оберти. Вона почала зустрічатися з хлопцем, який на десять років старший за неї. Дівчина залишається в нього на ніч, хоча мама забороняє. Колишня не знала, де знаходиться її дочка і з ким. Вона ні разу того хлопця не бачила. Жінка просить допомоги в мого чоловіка. Хоче, щоб він взявся за виховання Світлани. Чоловік загорівся цією пропозицією. Він планує вдочерити її, адже його ім*я не вказано в свідоцтві про народження Світлани.
Я категорично проти. Це доросла дитина. В неї сформований свій характер, смаки та звички. Не вийде в мого чоловіка просто взяти її до нас і вчити життю. Вона сформована особистість. Тим паче, видно багато проблем в вихованні дівчинки. Дорослі для неї не авторитет. Світлана не слухає власну матір, яку знає чотирнадцять років. Ми їй геть чужі люди. Свого батька вона ніколи не бачила. Я взагалі їй ніхто.
Чоловіку моя відмова не сподобалася. Він не бажав слухати мої аргументи. Думав тільки про себе. Мені довелося подати на розлучення. Я втомилася від постійних сварок та звинувачень. Моя винна була у всьому: в відсутності дітей, в не бажанні приголубити його доньку, в черствості і ще дідько знає в чому я там була винна.
Розлучили нас швидко. Ми тільки планували купити сумісне житло, дітей не мали. Поділили спільно зароблені гроші і розійшлися. Тітка чоловіка привітала мене з розлученням, а от інші – засудили.
Пройшло п*ять років. Я знову одружена. Сину скоро буде півтора роки. Мій чоловік чудовий і турботливий. Колишній не дзвонив багато років, але якось набрав мій номер. Тоді тільки ходила вагітна. Він жалівся на свою доньку. Вона завагітніла від того дорослого хлопця. Він злякався і покинув її. Колишня відреклася від доньки. Виїхала з міста, змінила роботу. Ніхто не знає, де її шукати. Колишній залишився сам з проблемною донькою, яка народила дитину і повісила її на нього. Я одразу знала, нічим хорошим його затія не закінчиться. Добре, що полишила його.
