Коли Андрій був маленьким, він не замислювався, чому у нього немає батька. Материної любові вистачало з головою. Але в середніх класах хлопці почали хвалитися, у кого з батьків крутіша машина, чий телефон дорожчий. Андрій мовчав. Чим йому було хвалитися? У них з мамою не було авто, а телефон у нього був звичайний. Мама працювала лікаркою в поліклініці, важливих знайомих у неї теж не було — лише літні люди.
Одного разу після школи Андрій спитав маму про батька.
— Ти його не пам’ятаєш? Коли тобі було три роки, у нього з’явилася інша жінка. Я не змогла пробачити зраду. Отже, ми розлучилися, і він ппішов до неї — спочатку приходив, носив тобі недорогі подарунки, а потім у них народилася дитина… — мама зідхнула.
