Пожила у шлюбі лише рік, і вже почала мріяти про розлучення. Бажання здійснилося, але не так швидко. Колишній чоловік добряче потріпав нерви та душу…
Мене звати Людмила. Зараз мені 50 років, вже маю онучку. Вона моя розрада та втіха. Живу окремо від сина, з невісткою стосунки добрі, онучку Орисю часто привозять до мене погостювати на вихідні і літо. Хотіла б розказати вам про своє особисте життя. Можливо, моя історія стане наукою для молодих дівчат і вбереже від помилки.
Я закінчила педагогічний університет, влаштувалалася у школу на роботу. Але в голові крутилася ідея, що пора виходити заміж. 25 років на носі, пора мати чоловіка та дітей, все як годиться. Що люди скажуть? Стара діва… Одного дня колега запросила до себе на день народження. Там я познайомилася із симпатичним хлопцем і через три місяці вийшла за нього заміж.
Андрій мені, звичайно ж, подобався, але я його ніколи не любила. Через рік народився наш син Матвій. До цього часу наш шлюб вже перестав бути нормальним. І я, й Андрій розуміли, що ми з ним – абсолютно чужі один одному люди. В нас були абсолютно різні погляди на виховання сина та ведення побуту. Я тоді вже стала мріяти про розлучення. Але дитині був потрібен батько. Андрій обожнював свого сина. Я сиділа в декреті, мої батьки жили далеко. Я була залежна від нього у фінансовому плані. Він це відчував і докоряв фразами типу:
Якби не я, то ти б їла дрова!
Наші відносини з чоловіком ставали все гірше. Частенько Андрій хизувався грошима, які виграв на ігрових автоматах. Коли програвав, то усі у нього були винні. У любовних стосунках теж він був ревнивим без причини.
Будеш думати про інших чоловіків-захворієш на рак, або захочеш від мене піти- тоді вперед ногами з хати. У мене всі менти знайомі. Заріжу, але не сяду!
Я все терпіла, боялася, що не зможу прожити сама з сином у чужому місті.
Коли Матвію було 7 років, чоловік залишився без роботи і вирішив зайнятися бізнесом. Я пішла працювати до нього на фірму. Він став успішним бізнесменом. Бізнес розвивався, апетити чоловіка також. Частенько я знаходила у нього на сорочці сліди чужої помади.
Я стомилася душевно і морально жити в страху. Подала на розлучення, відсудила у колишнього половину бізнесу. Відкрила свою справу, син закінчив університет, знайшов собі чудову роботу, одружився. З батьком спілкується рідко. А я більше не вийшла заміж, хоч і були залицяльники. Адже хороший чоловік той, хто дає можливість для жінки спокійно дихати та жити!
Любі дівчатка, добряче думайте, з яким чоловіком хочете поєднати своє єдине життя!
