Дім на краю болота
Ярина стояла серед зарослого подвіря, по пояс у лободі й кропиві, дивилася на похилену хатину з облупленою табличкою: «с. Мочари, вул. Лугова, 1». Повітря пахло болотом, сирим деревом і спогадами.
У дитинстві вона кожне літо проводила тут у бабусі Одарки грізної старої зі срібною косою і голосом, що лунав аж у лісі. Та пекла пиріжки з ожиною, запарювала зілля, вміла віщувати сни і шепотіти від бородавок. «Тут лісові духи живуть, казала бабуся. Лиш як із добром прийшов не чіпатимуть». Ярина тоді вірила.
Зараз їй тридцять один. І вона знову тут. Після десяти років життя з Олегом, який пішов до молодої фітнес-тренерки, і офісної роботи, що висмоктала з неї всі соки, Ярина раптом зрозуміла: якщо не звернути зараз, буде пізно. І вона звернула. Прямо на ґрунтовку.
Дім дістався від бабусі. Мати хотіла продати його за безцінь сусідові-мисливцю, але Ярина відмовилася. Сказала: сама розбереться. «Знову вигадуєш», кинула мати.
Першого дня Ярина просто мила підлогу. З деревяних дошок стікала чорно-зелена брудь, наче десятиліття втоми змивалися у відро. Потім відчистила піч, змахнула пил з ікон, прогнала мишей. Вночі заснула, вкрившись старим бабусиним рядном. Приснився їй дім теплий, живий. Ніби бабуся пригорнула її і прошепотіла: «Не бійся. Твій корінь тут».
На третій тиждень до Мочарів приїхала «делегація»: мати, тітка Галя і двоюрідний брат Віталік.
«Ми тут порадилися, почала мати, оглядаючи ґанок з виразом огиди. Раз бабуся на всіх одна, значить, і дім ділити треба».
«Ага, піддав Віталик, копався носком черевика в землі. Тут можна мисливську базу зробити. Я вже ціни дізнавався».
Ярина витерла руки об фартух і вийшла на ґанок.
«Ласкаво просимо. Тільки бази тут не буде. Бабуся ще за життя дім на мене оформила. Заповіт у нотаріуса».
«Ярино, не гарячайся! підняла голос тітка. Ти ж у нас сама, а Віталик сімянин! Йому потрібніше!»
«У Віталика, якщо не помиляюся, три кредити й аліменти. Це його проблеми. А дім мій. І крапка».
«Та подивись на неї! закипіла мати. Живе тут, як та болотна відьма, а на рідних руку підноси Руку підносите ви, коли мене в дитинстві за пиріжок без дозволу лупцювали, сухо кинула Ярина.
