Дім надії
Соломія лежала із заплющеними очима, але не спала. На стелю падали жовтуваті відблиски фар проїжджаючих повз будинок машин. По карнизу застукав дощ. На дивані схлипнув Олесь і знову затих. Як довго вони вже не спали разом…
Вони познайомилися чотирнадцять років тому. Соломія спізнилася на день народження подруги. Увійшла в кімнату, коли гості вже сиділи за столом.
— Іди швидше! — подруга потягнула її за руку, ледве давши роздягнутися.
Соломія привіталася й зніяковіла від уваги гостей. Непевно простягнула подарунок Марійці, не наважуючись підняти очі.
— Марічко, запрошуй Соломійку до столу, — втрутилася мама іменинниці. — Олесю, принеси табуретку із кухні.
Високий хлопець із доброю усмішкою поступився Соломії своїм стільцем. Вона ледве впізнала в ньому старшого брата Марійки. Він щойно повернувся з армії, став кремезнішим, дорослішим. Незабаром він приніс табуретку й притиснувся до неї.
Хтось сказав черговий тост, всі почали чокатися. Олесь підсунув Соломії келих із червоним вином.
— Я не буду, — заперечила вона.
— Це сік, — прошепотів їй на вухо, і їхні келихи тихо дзенькнули.
Він поклав їй у тарілку по ложці різних салатів. Подруги зі школи то й дело кидали на Олеся зацікавлені погляди, перешіптувалися.
Пізніше батьки Марійки тактовно пішли на кухню, а молодь врубила музику, відсунула стіл і почала танцювати. Олесь запропонував Соломії піти прогулятися. Вони довго блукали містом і розмовляли. З того дня більше не розлучалися.
— Тепер ми можемо одружитися. Ти згодна? — запитав Олесь у Соломії після випускного.
Чи згодна? Він ще питає. Вона давно з головою поринула в кохання. Залишалося лише подумати, що скаже мати…
— Яке весілля? Ви з глузду з’їхали? Він хоч у армії професію здобув, а тобі вступати треба, навчатися. Куди ви поспішаєте? Хоч кілька років зачекайте, станьте на ноги… — благала мати, притискаючи руки до грудей і ледве стримуючи сльози.
— Пробачте, але чекати так довго ми не можемо, — взяв удар на себе Олесь.
Мати лише ахнула, зрозумівши все, і розридалася.
Так, замість інституту, через сім місяців Соломія народила хлопчика. Олесь працював у автосервісі, а вона сиділа з дитиною. З неї вийшла чудова мати й турботлива дружина.
Жили вони з матір’ю Соломії. Коли син підріс і пішов у садочок, Соломія вийшла на роботу. Один із клієнтів Олеся, якому він лагодив машину, взяв її секретаркою. Тепер вони змогли взяти квартиру в іпотеку.
Підростаючий син, улюблений чоловік, міцна родина. Соломії здавалося, що так буде завжди. А рік тому в сусідню квартиру заїхала гарна молодаЖінка, і Дар’я так її звали, прийшла познайомитися, принесли торт і пляшку вина, і відтоді все піло не так.
