На облік я ставала вагітна однією дитиною, а з пологового виписали з трійнею. Ви мабуть подумаєте, що або я щось вигадую, або лікарі у нас не надто компетентні.
Та ні, я все правильно кажу, і лікарі у нас хороші. А з чоловіком ми завжди мріяли про велику і міцну родину, де завжди лунає дитячий заводний сміх.
Так ось, минулого року ми народили двійню – двох дівчаток. І якось не захотіли робити велику перерву між дітьми, то завагітніли знову. Цього разу ми чекали лише на одну дитину – хлопчика.
До пологового будинку мене чоловік привіз на сорок першому тижні вагітності. Пологи пройшли успішно. Наступного дня, я саме лежала у своїй палаті і годувала синочка, як до мене постукала завідуюча пологового будинку.
Скажу так, що це була подруга моєї сестри. То ж ми з нею давно зналися і вона неодноразово чула, що ми мріємо про багатьох дітей. Так, ми мали дивну мрію про мінімум десятьох, як це було у моєї бабусі.
Ольга Петрівна, а для мене просто Оля прийшла і сказала, що у неї незвичайна пропозиція чи то прохання.
– Насте, як ти себе почуваєш? – запитала вона.
– Добре. Я дуже щаслива, адже тепер у нас є син.
– А ти б хотіла мати ще двох синів?
– Звичайно! Ми ж мріємо про велику родину.
– Насте, сьогодні вночі до нас потрапила дівчина. Їй кілька днів тому виповнилося вісімнадцять. Приїхала навчатися до інституту, завагітніла. Батькам боїться сказати і від дітей написала відмову. А зранку за нею і слід простив. Пологи у неї були стрімкі, то ж ми навіть не встигли її по документах провести, і відклали це на ранок. А зранку знайшли записку із словами про те, що вона відмовляється від дітей. У неї народилися хлопчики двійнята, не близнюки.
– І що ти мені пропонуєш, Олю?
– Візьми їх собі. А я допоможу з документами. Ніхто й не знатиме.
От так з пологового будинку мене чоловік забрав з трьома синами.
