Бабуся уже не перший день стояла біля супермаркету та продавала квіти зі своєї клумби. Перехожі уже звикли до цієї старенької, тому й перестали звертати на неї увагу. Іноді хтось підходив та з жалю купував маленький букетик, щоб допомогти нещасній. Були навіть такі, що пропонували їжу. Тоді на очах бабусі з’являлися сльози. Хіба могла вона подумати, що на старість років доведеться таким займатися.
На дворі брав мороз. Почали пролітати пухкі білі сніжинки. Йти зі свого місця бабця не поспішала. Лише щільніше вкутувалася у свою кожушинку. Її донька працювала до пізнього вечора, зять поїхав в інше місто на роботу. Він працював вахтовим методом. Сім’ї треба було підіймати двох діток, тому стара мати всю свою пенсію віддавала дитині. За те донька забрала її жити до себе та піклувалася про неї, щоб старенька нічого не потребувала.
Усе своє життя мама піклувалася про доньку. Разом з чоловіком вони прожили довге щасливе життя. Були труднощі, невдачі, але разом вони все зуміли подолати. Після смерті батька матір ще більше зусиль приділяла заради щасливого майбутнього дочки.
Через декілька годин бабцю прийшла забрати донька. Вона пояснювала своїй матері, що не потрібно цього робити. У її роки треба сидіти вдома в теплій хатині та пекти пироги. Рідні жінки домовилися, що відтепер бабуся дбатиме про онуків і це буде найбільшою допомогою для всієї родини.
