Мені звуть Яся, а мого чоловіка Ян. Ми вже більше шести років в шлюбі. Коли ми грали своє пишне весілля, нам, як це вже давно прийнято, бажали багато щасливих та здорових дітей. Після весілля ми в принципі і зайнялися створенням нової людини.
Проте перша вагітність в мене була невдалою. На другому УЗД, воно ж перше планове, виявили, що дитина вже не жива і помаленьку розкладається в середині мене. Мені зробили чистку.
Ця подія дуже сильно мене підкосила. Я вже мало не впала депресію, але чоловік та психолог допомогли мені втриматися та жити далі.
Наступна вагітність стала для мене роковою. Виявили, що вагітність позаматкова і потрібно було терміново оперувати мене. А потім, після операції мені поклали страшний для нас з чоловіком діагноз – безпліддя. Я не могла більше мати дітей, яких так сильно хотіла.
Ми перевірили це тисячу разів. Навіть за кордоном підтвердили. І це той випадок, коли воно абсолютне. Після цього я не хотіла навіть щось чути про дітей. Мені було занадто боляче. Кожна думка чи слово викликали в мене сльози.
В кінці-кінців ми з Яном вирішили, що тепер будемо жити для себе. Ми здійснили всі свої мрії, відвідали дуже багато країн. В цілому ми об’їздили мало не весь світ. Не були лише в прямо таки дуже небезпечних місцях.
Але коли нам виповнилося вже біля 30 років, ми обоє якось відчувати себе почали дивно. Ніби в середині порожньо. Це все через нереалізоване одне бажання. Одне єдине, а таке недосяжне для нас. Чоловік часто задивлявся як діти граються на майданчику і певно уявляв себе в ролі батька, а я в той час дуже сильно корила себе за те, що не могла здійснити цю мрію.
Якось чоловік підійшов до мене та запропонував взяти дитину з дитячого будинку.
-Ясю, послухай, давай ми візьмемо дівчинку чи хлопчика, а може одразу і двох, з дитячого будинку. Я дуже хочу стати батьком.
-Ян… Дякую, що запропонував! Я так хотіла про це в тебе попросити, але так сильно боялася твоєї реакції. Думала відмовишся і навіть говорити не зможеш.
Ми дуже швидко зібрали всі необхідні документи та вже могли йти дивитися ту саму дитину, яка чекає на нас в дитячому будинку. А може й двох. В нас не було проблем із матеріальним становищем, тому процедура всиновлення була б максимально швидкою.
Ми не очікували, що нам пощастить і ми отримаємо немовлятко, бо їх мало, а от діточок трохи старших дуже багато. Ми поїхали до дитячого будинку. Нарешті. Я дочекалася! Я вже мало не плакала по дорозі до нього.
Ми стояли та роздивлялися діточок, що гралися на дитячому майданчику. Раптом хтось потряс мене за рукав. Я повернулася та побачила маленьке дівча, рочків трьох-чотирьох. Вона була з густим каштановим волоссям та красивими великими бурштиновими очима. Вона тримала мене за рукав, дивилася своїми оченятами прямо в мої очі, наче бачила душу, і запитала:
-Тьотя! Тьотя! А ви моя мама, так?
Серденько йокнуло. Я мало не заплакала при дитині. Ком в горлі не давав нормально відповісти. Я присіла, протягнула маленькій руку, щоб вона поклала в мою долоню свою і відповіла:
-Так сонечко! Ми он з татком якраз прийшли по тебе!
Ми пішли до директора дитячого будинку з цією казковою принцесою на ручках. Побачивши нас і кого ми вибрали він покачав головою та сказав:
-Пане Ян, пані Ясю! Розумієте… ця дівчинка… Вона не сама.
-В неї є братик чи сестричка? Байдуже, ми заберемо тоді обох!
-Ні, немає в неї братика. Але зате є ще дві сестри. Вони трійня і при цьому ще й майже одинакові. Ви зможете забрати всіх трьох?
Я глянула на чоловіка, чоловік глянув на мене. Ми бачили в очах один одної захват та радість від такої новини. Ми так хотіли дітей, а тут є можливість взяти одразу трьох!
Директор сказав, що ці дівчатка, Януся, Софійка та Ангелінка, діти їхньої співробітниці. Вона була вагітна трійнею. Пологи виявилися дуже важкими. Діти вижили, а от маму не врятували. Тому діти, по-факту, живуть в мами на роботі.
-Будь ласка, дайте нам цих чудових дівчаток!
Для дівчат ми дуже швидко стали матусею та татком. І незабаром ми вп’ятьох йдемо обирати чотирикімнатну або п’яти кімнатну квартиру, щоб в кожної сестрички була своя кімната, бо в нашій двокімнатній такій великій родині буде трохи тісно.
