Часи завжди однакові, люди — різні…
— Тетяно, в тебе хоч краплина совісті лишилася?! — тремтячим голосом запитала Оксана молодшу сестру.
— Оксанко, кому б про совіть цокотіти, тільки не тобі! Ми з мамою вже досхочу пожили, тепер бери її собі. Подухаживай з Ромчиком, пізнай, як це — жити з літньою людиною під одним дахом. З нас досить! — останні слова Тетяна випалила особливо голосно й кинула телефон.
Оксана почула лише короткі гудки. Помовчала кілька секунд, а потім тихо промовила:
— Нахабка! Ну й нахабка ж…
…Оксана й Тетяна — рідні сестри. Їхні батьки — Олександр Григорович і Надія МихОксана глянула на телефон, усміхнулась і подумала: «Та й добре, що життя розставило все на свої місця».
