Пора виправити помилку
Віра не хотіла нічого розповідати матері про те, що трапилося на озері. Повернувшись додому, вона намагалася непомітно прокрастися до своєї кімнати, але мати почула шелест у передпокої та вийшла з кухні.
— Що трапилося? На тебе лиця нема. — Мати притиснула руки до грудей, перелякано оглядаючи доньку.
— Усе гаразд. Просто перекупалася. — Віра пройшла повз матір і замкнулася у своїй кімнаті.
Наступного дня прийшов Андрій, щоб дізнатися, як почувається Віра.
— А чому вона має погано себе почувати? — здивувалася мати.
— Та як же, адже вона ледь не втопилася вчора в озері, — відповів нічого не підозрюючий Андрій.
— Не вигадуй, я просто води вглотнула, — Віра значуче глянула на Андрія.
— Я… прийшов запросити тебе до кіно. — Андрій усе зрозумів і відразу вирішив виправити свою помилку.
— Віро, звичайно, іди. Що вдома сидіти? Погода гарна, — промовила мати, посміхаючись Андрію з легким подобострастям.
Справа в тому, що Андрій був сином відомого і достатньо заможного чоловіка. І його увага вселила в матір надію на безтурботне майбутнє доньки.
З того дня Андрій часто заходив до Віри і кудись запрошував: на купання, на мотоцикл, до кав’ярні… Не те щоб вона була з нього без розуму, але їй пестило самолюбство, що з усіх дівчат він обрав саме її. Інші вважали б за щастя піти з ним на танці чи в кіно.
Ввечері мати лаяла Віру за те, що такий хлопець за нею доглядає, а вона носа кривить, наче й не радий.
— Із заможної родини. Потреби знати не матимеш. А як дивиться на тебе? Надійний, у скрутну хвилину не кинув. Можу йому довірити найдорожче, що в мене є — єдину доньку. І якщо він зробить тобі пропозицію, не будь невдячною дурницею, — завершила мати свою промову.
— Та не кохаю я його, мамо, — спробувала заперечити Віра.
— Навіть на хвилину не повірю, що такий гарний хлопець тобі не до вподоби. Я вийшла заміж за великої і палкої любові, і де вона тепер?
Коли Андрій зробив Вірі пропозицію, вона погодилася. Материні умовляння не пройшли даремно. У передвесільній метушні Вірі інколи здавалося, що вона грає у виставі, що все це несправжнє і незабаром скінчиться. А мати була на сьомому небі від щастя.
Віра відразу зрозуміла, що ні матері Андрія, ні його старшій сестрі вона не подобається. Дивувалася, як вони взагалі дозволили йому на ній одружитися. Напевно, Андрій був для своєї матері світлом у віконці, улюбленим молодшим синочком, тому вона не спротивилася, щоб його не втратити.
Жили вони не у великому батьківському будинку, а в квартирі, що дісталася Андрію від діда, чому Віра була несказанно рада. Свекруху вона боялася.
І все було б добре, тільки роки йшли, а Віра не могла завагітніти. Свекруха у всьому звинувачувала її, радила найкращих лікарів, і ті поставили Вірі невтішний діагноз. Віра сильно переживала з цього приводу і почувалася винною.
Андрій відкрито не докоряв Вірі, але вона бачила, що він теж страждає. Він почав віддалятися від неї, проводячи багато часу у фірмі батька, яку той залишив йому та сестрі. Батько помер три роки тому від інфаркту. До матері він теж ходив без Віри, що її влаштовувало. Вона могла лише здогадуватися, про що свекруха говорила про неї.
Віра здогадувалася, що в Андрія є інші жінки, але не спійманий — не злодій. А Андрій завжди був обережним. Берег родинну репутацію від пліток.
Віра намагалася повернутися жити до матері. Але та назвала підозри доньки вигадками. Напевно, адже вона нічого не знає, тільки здогадується. Андрій гарний чоловік, жінкам подобається. Невинний флірт — це ще не зрада. Як тільки у них з’явиться дитина, все налагодиться. І мати відправила Віру до чоловіка.
Так Віра з Андрієм прожили п’ять років, роблячи вигляд, що в них зразкова і щаслива родина.
Коли терпець Віри урвався, і вона готова була серйозно поговорити з Андрієм про розлучення, померла його мати. Виявилося, вона давно і серйозно хворіла, але ніхто не вважав за потрібне повідомити Віру.
Андрій цілими днями займався підготовкою до похорону, повертаючись додому лише спати.
***
Віра прокинулася, але ще якийсь час лежала у ліжку, прислухаючись до звуку води з ванної. Непомітно вона знову заснула.
— Чому ти ще не встала? — Андрій увійшов у спальню, поширюючи навколо себе аромат гелю для душу та лосьйону після гоління.
— Може, я не піду? Твоя мати ніколи мене не любила. Вважала мене недостойною тебе. Думаю, у цьому вона була права, — промовила Віра, відкриваючи очі й дивлячись на чоловіка.
— У чому саме? — Андрій скинув халат на ліжко, відчинив шафу і почав вибирати одяг.
Віра звикла до йогоВіра глянула йому в очі, зітхнула глибоко і промовила: “Я піду, але не на похорони — я піду від тебе назавжди”.
