Ми виховували одного сина – Миколу. Усі засоби вкладали в нього – сили, час, гроші. Коли він виріс, то почав трохи показувати свій характер. Але згодом сталося так, що я залишилася сама – чоловік помер.
Я залишилася з сином. Він на той час уже вчився в університеті. Як бухгалтер, я заробляла хороші гроші і у всьому допомагала Миколі. Після закінчення навчання він знайшов собі хорошу роботу. Став, по суті, моєю опорою. У нас все було добре, поки не з’явилася в хаті невістка.
Микола познайомився з Вірою на роботі. Вона була родом з іншого містечка. Коли побачила її, одразу подумала, що вона не любить Миколу. Їй просто потрібна квартира, бо ніде жити. Однак син не послухав мене.
Я не могла вплинути на ці стосунки. А син закохався в неї і не відступав від свого рішення. Так вони одружилися. Вірніше, за кілька місяців Микола привів її до нас назавжди. Так і сказав мені.
Окрім цього мене чекала ще одна новина – скоро у сина народиться дитина. Тобто я буду бабусею!
Я намагалася ще доказати синові, що та дитина невідомо чия. Треба це перевірити. Але син за це накричав на мене, і я відступила від такої ідеї.
Тепер на Вірі треба було пилинки здувати, тому що вона була вагітна. І це відчувалося на кожному кроці. Так сказав син. Вагітність протікала трохи з ускладненням, тому багато грошей викидали на різні аналізи та лікування.
Однак я не могла ніяк змиритися з таким одруженням сина і не приховувала свого ставлення до невістки. Була не проти, щоб вони пішли жити окремо від мене, але в них не було грошей.
Правда, невістка намагалася зблизитися зі мною. Це було дуже помітно в її поведінці. Вона постійно готувала, прибирала в усій квартирі, пекла, робила зранку мені каву. Але моя відчуженість ніяк не зникала. Я ніяк не могла прийняти її як свою.
Тому часом навіть провокувала невістку на скандал з надією, що вона проговориться і відкриє справжнє ставлення до сина та чию дитину носить під серцем. Однак вона була мовчазна і в такі миті казала, що вона не хоче сваритися зі мною. Тим паче, що їй в такому стані не можна.
Коли невістка була в пологовому будинку, я змусила сина зробити тест, хто є справжнім батьком дитини. Микола зробив тест. Він справді був батьком. Але навіть після цього я не хотіла приймати дитину до своєї хати. Коли Микола привіз внука з лікарні до хати, я одразу заявила, що допомагати їм не буду. Раз вже так склалося, то хай живуть у моїй квартирі, але на допомогу хай не розраховують.
Через місяць у них виникли фінансові труднощі і Микола прийшов позичити гроші на підгузники. Я сказала, щоб невістка пішла від нас – дитину хай залишить, ми її виховаємо. Навіть пропонувала гроші.
Віра розплакалася і не виходила зі своєї кімнати. А ввечері Микола спакував речі, і вони разом виїхали з моєї квартири.
Думаю, що вони не довго протримаються без моєї допомоги. Син прибіжить до мене по гроші. Але я не поступлюся перед цією провінціалкою. Вона хотіла мене з сином розсварити. Хай начувається!
