Мій батько колись поїхав на заробітки та через деякий час сказав, що залишиться тут назавжди. Мама спочатку дуже переймалася через це, але потім ми навчилися жити без нього. Проте через 30 років після свого від’їзду батько раптом повернувся вважаючи, що в нашому житті все ще є місце для нього.
За той час, поки батька не було, ми з мамою власним коштом відремонтували будинок, я пішла навчатися, здобула освіту, знайшла роботу, вийшла заміж. Зараз у мене вже є двоє дітей. Ми живемо у батьківській хаті. Мама орендує квартиру у місті. Вона вирішила, що так буде краще, бо молода сім’я повинна жити окремо.
Так, дійсно, нам було дуже важко без батька, але ми якось впоралися. Батько жодного разу за цих 30 років про нас не згадав, грошей не присилав.
Я спочатку увесь час запитувала маму коли батько повернеться, чим завдавала їй ще більше душевного болю. Мама старалася триматися та увесь час казала, що батько мене любить. Потім я стала старшою та в моєму серці поселилася образа на батька, яка вбила залишки любові до мого батька.
Внаслідок того я зрозуміла, що у мене є лише мама, а у неї є я. Разом ми впораємося. Темні часи не тривали довго та згодом мама знайшла хорошу роботу. Нам вистачало грошей і на прожиття, і на те, щоб оплатити моє навчання. Після того, як я вийшла заміж, мама знайшла хорошу роботу у місті, де їй дуже добре платять та поважають.
А тут наче грім серед ясного неба повернувся батько. Наче хтось його тут чекав. У нього вже були онуки, а він їх зроду не бачив та навіть не знав про їх існування. Прийшов наче й не було тих 30-ти років розлуки, наче він нас не покидав напризволяще.
Сусіди кажуть, що поки він був молодий та мав попит у жінок, то не тримався за свою сім’ю, робив усе, що йому заманеться, а коли постарів, то вирішив приїхати, щоб його тут доглядали. Згадав про те, що у нього є дружина та донька. От тільки ми вже не вважаємо його своєю сім’єю.
Це була дуже неприємна зустріч. Батько став вимагати впустити його в дім, бо тут є його частина, я заперечила, що ми вже зробили дуже дорогий ремонт та він має нам компенсувати частину його вартості. Додала, що він небажаний гість в цьому домі. Он у дворі стоїть літня кухня. Хай ремонтує її та живе там. Батько сказав, що грошей у нього немає. Цікаво, де ж він їх всіх протринькав.
Мій чоловік сказав, що будинок великий та місця на всіх вистачить. А мені ну зовсім не хочеться жити з батьком під одним дахом. Він цього не заслуговує. Мені неприємно його присутність, його голос, дивитися на нього не можу. Виник великий скандал.
В той же день приїхала мама та встала на мій бік. Це колись вона була тихою та спокійною та ніколи не заперечувала своєму чоловіку, але після того, як батько нас покинув, вона стала зовсім іншою людиною та навчилася відстоювати свою позицію. Разом ми переконали батька переїхати жити в літню кухню. Сказали, що допоможемо йому з ремонтом.
Батько навіть не став пояснювати де він був всі ці 30 років. Що робив? Прогуляв свої молоді роки, а під старість повернувся додому.
Як можна було розраховувати на нашу допомогу після того що він зробив? Він пропустив усі ключові моменти мого життя: випускний, навчання в університеті, отримання диплома, заміжжя, народження онуків. Тож тепер хай не надіється на те, що я доглядатиму його в старості.
