Доброго дня. Мене звуть Лариса Давидівна і мені вже шістдесят років. В мене склалась доволі складна ситуація, яку я не знаю як вирішити.
В нас з моїм чоловіком Олегом є донька Ліна. Чудова дівчина, в яку ми вклали всі свої душу, сили та любов. Зараз вона доросла жінка, має свою сім’ю та дітей. А так як в них з чоловіком є чудовий і дуже прибутковий бізнес, то, відповідно, і нам з Олегом кожному виділяється пристойна сума на місяць, адже ми на пенсії та гроші завжди потрібні.
В мене були свої заощадження, тож я вирішила придбати невеличку хатинку в Карпатах. Так, навіть невелика нерухомість в горах дорого обходиться, але я давно про це мріяла. Тим більше, будинок, який я хотіла був автентичним, на схилі гори, але при цьому до нього вела хороша дорога.
Ледве вмовивши чоловіка на такий крок, я нарадітися не могла, коли ми нарешті його придбали, а згодом і відремонтували, що потрібно було та трохи переробили під себе.
Чоловік мій був не дуже задоволений, тим більше, що я витягувала його на регулярні прогулянки полонинами. Олегу легше на канапі перед телевізором бік пролежувати. А я не можу сидіти вдома цілими днями. Я вже на пенсії і якщо буду сидіти весь час вдома – з розуму зійду.
Та як тільки стало холоднішати, чоловік одразу наполіг на повернені до міста, адже в горах взимку холодніше і ще й опалювати треба будинок самостійно, а це, бачте, важко.
Олег досягнув свого і ми повернулись в рідну квартиру. Але я не хотіла там бути. Мені подобається той спокій, який я відчуваю в горах. Тим більше, що до найближчих сусідів близько п’ятисот метрів.
Тому, під приводом покращення здоров’я(що, по-суті правда, адже я себе набагато краще почуваю від свіжого повітря) я повернулась в будинок на горі. Там, прогулюючись зранку, я зустріла Ореста, який також вийшов на прогулянку. Виявилось, що чоловік також нещодавно придбав будинок неподалік, щоб жити в спокої на старості літ. А ще він любить ранкові та вечірні прогулянки.
Ми багато говорили, гуляли та грали в шахи. Виявилось, що в мене з Орестом багато спільного, особливо щодо поглядів на життя та його різні аспекти. І, можу навіть дозволити собі таке сказати, я закохалась в нього.
Та тепер не знаю, як краще вчинити, адже з Олегом в мене шлюб в тридцять шість років, доросла донька, онуки та багато іншого. Але я не хочу його обманювати, занадто сильно його поважаю.
Я не хочу руйнувати шлюб, боюсь, що донька мене не зрозуміє, але і повертатись до вічно невдоволеного моєю активністю чоловіка, якого цікавить лише канапа, газета та телевізор, я не хочу.
Можливо ви можете щось порадити?
