Як багато дорослих людей досі вірить у новорічне диво? Щодо дива не знаю, а от курйози на Новий рік все-таки трапляються. Розкажу вам про свій. Ще у студентські роки я декілька місяців зустрічалася з одногрупником Степаном. Хлопець він у мене був веселий, душа компанії. Жодне свято не обходилося без його участі. Наша пара була вибухонебезпечною сумішшю. Ми могли посваритися до бійки та миритися так, що сусіди по батареях стукали.
Закінчивши навчання, ми розійшлися. Тихо, мирно без скандалів. Після розлучення нам вдалося зберегти свої дружні відносини. Перший час ми навіть спілкувалися та зустрічалися на вихідних. Потім почалося доросле життя. Степан виїхав працювати за кордон, я знайшла хлопця й так наше спілкування обірвалося.
Пізніше по розповідях наших спільний знайомих я дізналася, що Степан одружився й повернувся на Україну. Довго його сімейне щастя не тривало, через пів року розлучився й почав жити зі своєї коханкою. Його життя ще та «Санта Барбара».
Наближався Новий рік. Ми з чоловіком вирішили святкувати у тихій домашній компанії. Влаштували собі так званий «романтік». Вранці я почала готувати страви на стіл, мій коханий пішов до супермаркету дещо докупити до столу. Аж раптом телефонує мій давній друг Степан й попереджає, що через декілька хвилин буде у мене зі своє новою дружиною. Я й рота не встигла розкрити, щоб відповісти, як він поклав слухавку.
Через декілька хвилин гості уже стояли на порозі. Ну а далі почалися веселощі. Не міг мій товариш тримати язика за зубами, надто багато інформації почав видавати. Уже через кілька годин мій чоловік за шкірку волочив Степана на вихід. Правда, зробити це було непросто, бо він добряче пручався ще й жінка його стрибала в очі. Насилу ми позбулися непроханих гостей. Добре хоч не довелося поліцію викликати.
З того часу ми з чоловіком домовилися зустрічати Новий рік у гостях, щоб вдома більше не траплялося таких курйозів.
