Про те, що мій чоловік любить дітей та дуже сильно хоче стати батьком я знала ще до весілля, але навіть подумати не могла, що його прагнення переросте в якусь манію. Завагітніла я через місяць після одруження. Ми хотіли цю дитину й народження донечки стало святом для всієї родини.
Коли Софійці виповнилося три, вона пішла до дитячого садочка, а я вийшла на роботу. Скажу вам, що повернутися у світ дорослих людей було приємно та ще й приємний бонус – зарплата, власні гроші, які не потрібно випрошувати в чоловіка.
Не встигла я як слід влитися в нову колію, як зрозуміла, що знову вагітна, хоча чоловік божився, що контролював процес. Думаю, ви зрозуміли про що я. Звісно, я не вагалася жодної секунди й вже любила дитя, яке зароджувалося в мені. Однак після других, надзвичайно важких, пологів, я вирішила себе убезпечити й поставила спіраль.
Через два роки чоловік заговорив про третю дитину, аргументуючи це тим, що дуже сильно хоче стати батьком сина. Я запитала, а що буде, якщо я знову народжу дочку, залишимо в лікарні й підемо додому старатися краще? Він образився й декілька днів бурчав до мене, поки ми не помирилися. Думала, що ми один одного зрозуміли, але чоловік став надто активним в цьому плані, дивуючись, чого це я не вагітнію. Він знав, що я прибрала спіраль, але навіть не здогадувався про пігулки, які призначив гінеколог.
Правда в цієї монети є зворотний бік, я страшенно поправилася й це не може подобатися. Тепер думаю, що мені робити, відверто заявити, що я більше не хочу народжувати, чи й далі тихенько приймати пігулку й ні в чому не зізнаватися?
