Я працюю водієм у маршрутному таксі. Вже багато років я курсую по найбільшому маршруті у місті. Чого за цей час тільки не траплялося. Але одну історію я запам’ятав на все життя.
Як завжди зранку був переповнений автобус. Люди поспішали хто куди. Одні на роботу, студенти та школярі на навчання. Не обходиться у такий час й без сварок. Звісно ж за правилами я, як водій повинен слідкувати за порядком у салоні, але той хто вигадував ці правила напевно не зауважив, що мені ще й потрібно крутити кермо та слідкувати за дорогою, де кожен поспішає. Але цей мій ліричний відступ не стосується історії.
В салоні сталося наступне. На місце спеціально призначене для людей з обмеженими можливостями та для вагітних жінок й з дітьми сів якийсь чоловік. На одній з зупинок до салону увійшла жінка. На вигляд був сьомий місяць вагітності. Як й потрібно вона попросила чоловіка звільнити їй місце. Але той хамовито відмовився та буркнув щось на кшталт «Потрібно було ноги тримати разом». Звісно ж, що весь автобус обурився на його слова. Почалася словесна перепалка. Аж тут, через дві зупинки мене зупиняє патрульна машина поліції. До салону заходять хлопці у формі й прямо до того чоловіка. Жінка в цей час вже сиділа на іншому місці (хтось таки мав совість їй поступитися). Я також зайшов до салону нічого не розуміючи.
– Хто викликав поліцію? – запитав старший з групи
– Я, – почувся слабкий дитячий голос з самого заду.
Виявилося, що хлопчик побачивши таку ситуацію одразу набрав 102 та все пояснив. Він був лише в першому класі. Оскільки інших справ не було, то хлопці швидко відреагували. Вони опитали свідків й забрали з собою того хама. Скоріше за все йому нічого не було, максимум штраф за хуліганство. Але дивувало те, що маленький хлопчик єдиний, хто звернувся до поліції. Нікому навіть в голову з дорослих не прийшло поставити чоловіка на місце таким способом. Коли ми їхали далі, то з салону я почув як хлопчик відповідав на запитання жінки:
– В школі нас вчили викликати поліцію, коли бачиш щось погане.
