Сталась ця історія давно. Дуже давно. Тоді я мала на носі весілля з чоловіком, з яким ми зустрічались майже десять років.
Все почалось ще зі школи. Ми з Олегом вчились в паралельних класах, тому шансів познайомитись було більше, ніж достатньо. Спершу подружились, потім закохались та почали зустрічатись.
А потім, після школи, вступили до університету. Після закінчення навчання, Олега забрали на строкову службу. Я весь час чекала його та, коли він повернувся, ми вирішили, що хочемо з’їхатись. А через пів року коханий зробив мені пропозицію.
Ми готувались до весілля з натхненням, адже прекрасно знали, що це ще один етап в наших відносинах, який зробить нас щасливішими та зміцнить наш з Олегом зв’язок.
Передвесідьна метушня, підготовка, організація. Я обрала неймовірну сукню, яка і в теперішній час була б дуже популярною. Залишались лічені дні до весілля і я пішла придбати собі весільне взуття до крамниці, в якій працював мій добрий друг дитинства.
Того дня він познайомив мене зі своїм напарником – Давидом. Ми представились та ще з хвилину дивились один на одну. Не знаю, що то було, але та іскра пристрасті явно була взаємною.
Ми поговорили, поки я обирала собі туфлі, познайомились краще. Я тоді придбала взуття та пішла. Всілякі думки крутились в моїй голові. Проте головне була такою: “Яка, до біса, закоханість, якщо в мене весілля за кілька днів?!”
Наступного дня ми з Давидом зустрілись ще раз та пішли посидіти в кав’ярні. Ми говорили, жартували, розповідали про все на світі, але не зачіпали лише одну єдину тему – особисте. Звісно ж, не дуже доречно про таке говорити, коли ви обоє розумієте, що в одного з вас скоро весілля.
Наостанок Давид запропонував мені кардинально змінити своє життя. Але я твердо відмовила.
– Слухай, я розумію, що можливо між нами спалахнула невелика іскра, але я не збираюсь ні в якому разі руйнувати прекрасні стосунки, що тривають вже десять років лише через миттєву пристрасть. Тим більше, я знаю тебе всього менше доби. Тому бувай.
Я вийшла заміж. Давид також був на весіллі. Він подарував нам дуже хороший подарунок, та я добре придивилась до нього, а потім до свого чоловіка і зрозуміла – я чиню правильно.
Тим більше, пізніше, в процесі весілля, а точніше гулянь, я побачила, як Давид ставиться до інших людей. Мене не хвилювало, що він вчора мені пропонував змінити життя, а сьогодні він вже залицяється до інших. Має право, я відмовила йому, тому може бути вільним. Але те, яким він став, коли хильне зайвого…
Та легка закоханість зникла з кінцями. Я рада, що не піддалась спокусі. Я рада, що не зруйнувала стосунки, які важко будувались ціле десятиліття.
