У нас із сестрою невелика різниця у віці, два роки. З дитинства ми були дуже дружніми, ніколи не сварилися, завжди ділилися іграшками, згодом косметикою й навіть хлопці не ставали на заваді нашого союзу. Янка колись закохалася в мого однокласника, Сашка. Він часто приходив у гості, щоб разом уроки зробити. Тоді я й помітила, як моя молодша сестра дивиться на хлопця закоханим поглядом.
-Зізнайся йому! – якось запропонувала Яні. – Хлопці люблять сміливих дівчат.
-А якщо відмовить? Такого сорому я не переживу, тоді потрібно буде виїжджати з країни.
Вирішила взяти ситуацію у свої руки. Після уроків запросила Сашка піти до парку, погуляти, розвіятися. Він з радістю погодився. Коли ми присіли на лавку, запитала:
-Сашко, уявімо, що є дівчина, яка таємно тебе кохає, але соромиться зізнатися, бо боїться відмови. Ти б хотів би знати, хто вона? – я дивилася йому просто в очі, коли про це запитувала.
-Ліля, ти таким чином намагаєшся зізнатися мені у коханні? Ну нарешті! Я ж тебе ще з 1 класу люблю, але ти ніколи мене не помічала, як хлопця. Всюди приплітала цю нашу дружбу.
Такого зізнання я не чекала, тому дещо розгубилася. Бажання Сашка поцілувати мене, швидко привело до тями. Хлопець отримав по лиці, а я надзвичайно розсерджена, заявила, щоб він більше ніколи не приходив до нас додому.
Що робити з Янкою? – єдине про що думала тоді й наступного дня. Поки сестра сама не запитала, що сталося між мною та Сашком, адже він уже давно не приходить в гості й це на нього не схоже. Я не хотіла її обманювати, тоді б ця брехня стала між нами стіною через яку важко зберігати близькі стосунки.
-Ми зустрічалися кілька днів тому, щоб поговорити про тебе, а він візьми та й ляпни, що любить мене ще з 1 класу. От я й заборонила йому приходити сюди.
Сестра дивилася на мене очима повними сліз.
-Я тебе ненавиджу! – сердито випалила й побігла у свою кімнату плакати.
Звісно, я намагалася попросити пробачення, хоча й сама не розуміла у чому винна, але Яна навіть слова до мене не вимовила. Через рік, закінчивши школу, я вступила до університету на факультет журналістики. Думаю, що відстань допоможе налагодити стосунки з сестрою. Так би й було, але цей проклятий Сашко пішов до того ж університету, що і я. Тепер ми одногрупники і Яні це відомо.
Невже через таку дурницю, як дурнуватий хлопець, я втрачу рідну сестру. Тут два варіанти: або наплювати на своє майбутнє, плани та мрії, адже я хочу пов’язати своє життя з журналістикою й згодом працювати у журналі чи газеті. При такому розкладі все добре, окрім одного – стосунки з Яною не покращаться. Або ж наплювати на себе й подати документи до іншого університету. В такому разі сестра зрозуміє, наскільки сильно я її люблю й ціную, але що з моїм майбутнім. Ну і як мені вийти із цієї ситуації?
