Щоб там не сталося, а народна мудрість голосить, що у будь-якій неприємній ситуації винуватою є лише невістка. Так і в моїй історії.
З Женею ми одружені не мало не багато – 6 років. З них чотири гордо носимо покликання батьків. Наш син, Дмитрик, хлопчик дуже допитливий та непосидючий. Відколи пішов до садка мені їй богу легше.
Виходити на роботу я не поспішаю, тому що ми з чоловіком хочемо ще одну дитину. А моя робота – це постійний стрес та нерви, тож краще посидіти вдома. Ну для кого й краще, а для кого, я наче скалка в оці.
Неля Григорівна, моя свекруха, вважає, що на благо сім’ї повинні працювати двоє і чоловік і жінка. Я ж просто сиджу на шиї у її сина й не хочу нічого робити. Звикла, що мені все готовеньке подають. Вона неодноразово запитувала, чому це я не хочу виходити на роботу. Я вигадувала всілякі відмовки, але не хотіла говорили про планування другої дитини. Знала, що Неля Григорівна не зрадіє. За її переконаннями дитина має бути одна. Тоді можна її усім забезпечити та приділити достатньо любові та турботи. Я й не розраховую, що бабуся полюбить другу онуку чи онука, але й народжувати збираюся не для неї, а для нас з Женею.
Наближався день народження чоловіка. Кругла дата, ми планували святкувати у ресторані в колі найближчих. Звісно, не обійшлося без втручання свекрухи. Не повірите, але вона навмисне довідалася в який день ми поїдемо бронювати ресторан, щоб допомогти мені скласти меню, бо я «нічого в тому не тямлю й гості залишаться голодними».
До таких вибриків зі сторони цієї жінки я вже звикла, тож не звертаю уваги. Натомість вирішила зосередитися на подарункові для коханого. Я заздалегідь замовила торт та футболку з надписом: «Татко у квадраті». Новина про вагітність мала стати тим самим подарунком Жені.
На жаль, усі мої плани пішли шкереберть, тому що за тиждень до іменин мені стало зле. Ми з чоловіком поїхали до лікарні. Довелося зізнатися про мій стан. Женя злякався не на жарт, він дуже хотів другої дитини. Лікарка після огляду повідомила, що мені треба поберегтися, прописала ліки та призначила постільний режим. Залишатися у лікарні я не хотіла, тож чоловік забрав мене під домашній нагляд.
Того ж вечора він перетелефонував до гостей, перепросив та скасував святкування свого дня народження, хоч я й була проти. «Для мене зараз найважливіше – це твій спокій та відпочинок. Більше нічого не хочу чути».
Свекрусі довелося сказати, що день народження ми скасовуємо через мою раптову хворобу.
-То залишайся вдома, а ми з гостями відсвяткуємо день народження Жені й без тебе – заспокоїла мене Неля Григорівна.
Далі розмову з нею вів Женя. Я не знаю про що вони говорили та що він їй розповів, але свекруха таки дізналася чи здогадалася про мою вагітність. Того ж вечора вона заявилася у наш дім та влаштувала скандал. Не хочу переповідати усю ту бридоту, яку мені довелося вислухати, але суть така: «Я симулюю свій стан, бо не хочу, щоб Женя гарно провів час у колі найрідніших. Виявляється, що я егоїстка навколо якої повинен крутитися увесь світ й ніхто інший не може бути в центрі уваги».
Звісно через хвилювання мені стало недобре, а Женя не знайшов нічого кращого як вигнати свою маму з нашого дому. Бачили б ви її обличчя. Вона готова була спопелити мене своїм злим поглядом.
-Ну для чого ти так з нею, вона ж твоя мати! – журила я чоловіка та змушувала попросити вибачення у мами.
-Навіть не подумаю. Нехай молиться, щоб з дитиною все було гаразд.
Він у мене впертий, доведеться мені їх мирити, але пізніше. З такими думками лягла спати, а коли прокинулися побачила одне непрочитане повідомлення від Нелі Григорівни: «Через тебе я втратила свого єдиного сина, бажаю тобі того ж з твоєю другою дитиною!» У мене аж мурахи полізли по шкірі. Та вона геть з головою не друже! Тепер мені здається правильним вчинок Євгена.
