Через тиждень чоловік вирішив почати жити разом та перевіз валізу до нас у квартиру. Спочатку все було так, як я мріяла. Микола полагодив все у квартирі, справді чоловік з золотими руками. Та нещодавно пішов з дому, нічого мені про це не сказав, а повернувся під ранок дуже п’яHий та ліг cпaти прямо на порозі. Нам з дітьми прийшлося його ро3дягати та тягнyти до спальні. На ранок звичайно я знову з ним поговорила, але це нічого не дало. Через тиждень це повторилося знову.

В кожній щасливій родині чоловік — це опора, кам’яна стіна та підтримка. Кожна жінка мріє бути поруч саме з таким чоловіком. Але не завжди трапляється саме так, як хочеться. У мене сталося так, що з чоловіком ми розлучилися, я залишилася одна з двома дітьми.

Нещодавно я зайшла в фейсбуці на сторінки своїх одногрупниць. У них там щасливі сім’ї. На фотографіях вони разом зі своїми чоловіками та дітками. Я аж трішки заплакала. Я також мріяла все життя про такого чоловіка. Бувши одній з дітьми мені не вистачає підтримки, ласки, любові. Я одна маю з усім справлятися. Та необхідна чоловіча рука в будинку, все ламається, розетки іскряться, а полагодити нікому. Приходиться платити гроші та викликати майстра. Та й діти: син підліток, а донька трохи старша. Їм також необхідна допомога та батьківська любов.

Та тільки я почала задумуватися про те, що гарно було б мати поруч чоловіка, тут як тут з’явилася моя сусідка з п’ятого поверху Надія Михайлівна. Вона почала мені розповідати про свого сина. Який він у неї гарний, як раз моїх років, та взагалі дуже давно він у мене був закоханий, тільки соромився підійти та признатися у почуттях. Й запропонувала мені зустрітися з її сином, поговорити, можливо у нас і правда разом життя буде чудовим.

Я не довго думала над пропозицією Надії Михайлівни та й погодилася. Коли ми зустрілися в кафе з Миколою, сином сусідки, він мені сподобався. Сам був добрим, веселим та й на зовнішність здався гарним чоловіком. Тільки я в нього не закохалася з першого погляду. Але десь далеко всередині я просто подумала, що все приходить з часом.

Через тиждень ми вирішили познайомити Миколу з моїми дітьми. Вони, на щастя для мене, гарно подружилися. Для мене це було найголовніше. Ще через тиждень чоловік вирішив почати жити разом та перевіз валізу до нас у квартиру. Спочатку все було так, як я мріяла. Микола полагодив все у квартирі, справді чоловік з золотими руками. Допомагав мені на кухні, навіть речі прасував. Проживши разом так місяць Микола зробив мені пропозицію. я була шокована та в ступорі. Тому ще пару неділь тягнула з відповіддю.

Я дивилася на поведінку чоловіка й згодилася. Ми одружилися, всі були раді й щасливі. Але наше щастя не довго панувало в домі. Мій чоловік почав ходити на гулянки з друзями й мені нічого не говорив. Приходив додому напідпитку та ще й під ранок. А коли я вже зранку намагалася з ним про це поговорити, то Микола починав на мене кричати й говорив, що я його контролюю. Мені звичайно було це образливо, але я подумала, що він просто був у поганому настрої. Через декілька днів я прала наші речі, й перед тим як закинути їх у пральну машину я вирішила перевірити кишені, щоб нічого цінного не зіпсувати. А коли Микола це побачив, то знову почав підіймати на мене голос й говорити, що втручаюся в його особистий простір.

Мене це вже почало насторожувати. Я вже потихеньку почала жалкувати про те, що вийшла за нього заміж. Та чоловік не перестав мене дивувати. Нещодавно він пішов з дому, нічого мені про це не сказав, а повернувся під ранок дуже п’яний та ліг спати прямо на порозі. Нам з дітьми прийшлося його роздягати та тягнути до спальні. На ранок звичайно я знову з ним поговорила, але це нічого не дало. Через тиждень це повторилося знову.

Я не змогла терпіти такого ставлення до себе й пішла до його мами Надії Михайлівни. Я все їй розповіла про її сина. Сказала, що він п’є, мене як дружину не сприймає, так ще нещодавно у мене заробітну платню вкрав, а спихнув все на дітей. Натомість моя свекруха сказала, що це я винна, що її син таким став, бо раніше він був нормальним й не пив алкоголь. Вона почала мені натякати, щоб я прописала її сина у своїй квартирі, бо ми ж сім’я.

Після такої розмови зі свекрухою та ще однією п’янкою Миколи ми з дітьми зібрали його речі та відвезли до Надії Михайлівни. А п’яного чоловіка я більше не пустила до нашої квартири. Тиждень тому я подала на розлучення та зрозуміла, що найкраща сім’я для мене — це я та мої дітки. Інших нам не потрібно.

Оцініть статтю
Дюшес
Через тиждень чоловік вирішив почати жити разом та перевіз валізу до нас у квартиру. Спочатку все було так, як я мріяла. Микола полагодив все у квартирі, справді чоловік з золотими руками. Та нещодавно пішов з дому, нічого мені про це не сказав, а повернувся під ранок дуже п’яHий та ліг cпaти прямо на порозі. Нам з дітьми прийшлося його ро3дягати та тягнyти до спальні. На ранок звичайно я знову з ним поговорила, але це нічого не дало. Через тиждень це повторилося знову.
Дюшес
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.