Ми з Остапом довгий час жили у шлюбі без дітей. Спершу хотіли пожити для себе, а коли наважилися на поповнення, вийшло не одразу. Усі ці роки бездітності свекруха не давала мені спокою. Все запитувала, коли вже та коли, ми зробимо її бабусею. Вона мені й настоянки, і чаї, і трави приносила – лікувальні. Й розповідала, що треба робити та як, щоб вийшло завагітніти. Звичайно ці «мудрі» поради я пропускала крізь вуха й спокійно чекала, коли лелека завітає і в наш дім.
Нарешті мій тест показав довгоочікувані дві смуги. Остапу я розповіла одразу цю радісну подію, а от рідні вирішила не зізнаватися. Термін ще маленький, не хочу розповідати раніше потрібного. Коли свекруха дізналася, що я у положенні почала тараторити, що це має бути хлопчик. Обов’язково хлопчик, адже у їхній родині з покоління в покоління першими народжуються лише хлопці.
І тут я не догодила, адже у нас народилася донечка. Моя прекрасна дівчинка. Звісно, спершу я вислухала, що підвела родину, а потім таки дочекалася привітань. Коли ми повернулися додому довгоочікуваного спокою не було. Мама Остапа чи не кожного дня приходила до нас в гості. Та все обирала такий час, коли Уляна спала. Так щоб її розбудити, вона навмисне йшла у дитячу кімнату та голосно там розмовляла. Дитина прокидалася, бабуся няньчила її хвилин 15, а потім давала мені вказівки, як її заколихати.
Чесно сказати, я страшенно сердилася. По-перше, я і сама прекрасно знала, як вкласти свою дитину, мені ж не 16 років. А, по-друге, свекруха навмисне приходила у такий час, коли Уля відпочивала. Після її візитів дитина всю ніч була неспокійна.
Одного разу я вирішила пр овчити свекруху. Я знала о котрій годині та до нас завітає і вже була готовою до візиту. Коли мама Остапа переступила поріг, я радо її зустріла й попередила, що нам із чоловіком терміново потрібно в аптеку. Бабусю попросила посидіти з немовлям. Вона дещо розгубилася, але не відмовилася.
Насправді ми з Остапом поїхали у кіно. Це був наш перший вечір, після народження дитини, присвячений один одному. Коли ми вийшли із сеансу, на телефоні побачили безліч пропущених. Одразу поїхали додому, а там свекруха уже не може дочекатися, щоб втекти. «Уляна капризувала, не хотіла спати, постійно плакала» скаржилася нам нянька.
Після того випадку більше вона до нас не навідувалася. Тепер її візити відбуваються раз у місяць і то за умови, що ми з Остапом будемо вдома й нікуди не поїдемо.
